Розділ «ТЕМА 5. Цивільно-процесуальне право»

Забезпечення позову і забезпечення доказів - дві самостійні процедури. З огляду на дію принципу диспозитивності, вони здійснюються за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Процесуальний закон зобов'язує заявника подати відповідну позовну заяву (ст. 151 ЦПК) упродовж 3 днів з дня постановления ухвали про забезпечення позову. Позов забезпечується (ст. 152 ЦПК): а) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; б) забороною вчиняти певні дії; в) встановленням обов'язку вчинити певні дії; г) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; г) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту тощо. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа. Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Заміна виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову допускається за правилами, встановленими ст. 154 ЦПК. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 5 ст. 151 ЦПК; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

Забезпечення доказів - це спеціальний спосіб фіксації доказів, який застосовується судом за заявою особи, яка бере участь у розгляді справи, до дослідження їх у судовому засіданні, якщо подання потрібних доказів є неможливим або є труднощі в поданні цих доказів. У ч. 2 ст. 133 ЦПК визначено способи забезпечення судом доказів. Питання про забезпечення доказів вирішується ухвалою (ч. 4 ст. 135 ЦПК).

5.6. Заходи процесуального примусу

5.7. Судові витрати, їх види. Звільнення від судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами у цивільній справі

Під судовими витратами розуміють витрати, які несуть учасники цивільного процесу у зв'язку із розглядом і вирішенням цивільної справи. Вони складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених_3аконом України "Про судовий збір". Державне мито - це грошовий збір, що стягується у дохід держави за розгляд і вирішення цивільних, справ Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Ставки судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

Витрати на правову допомогу визначено ст. 84 ЦПК, ст. 88 ЦПК, встановлено витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників (ч. 2 ст. 85 ЦПК).

Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 85 ЦПК).

Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, регламентовані ст. 86 ЦПК.

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, передбачені у ст. 87 ЦПК.

5.8. Процесуальні строки. Судові виклики і повідомлення

5.9. Сторони в цивільному процесі, їх права. Треті особи. Представники сторін і третіх осіб

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ст. 30 ЦПК).

Позивач - це суб'єкт цивільних процесуальних відносин, на захист суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів якого відкривається цивільна справа у суці та розпочинається цивільний процес. Відповідач - це суб'єкт цивільних процесуальних відносин, який за заявою позивача притягається до відповідальності за порушення чи оскарження його права і охоронюваного законом інтересу.

Процесуальні права та обов'язки сторін визначені у ст. 31 ЦПК. Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів (ст. 32 ЦПК), кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним, відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Треті особи - це суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену сторонами цивільну справу в суді для захисту особистих суб'єктивних прав чи охоронювані законом інтересів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть: а) вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін (ст. 35 ЦПК); б) бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду, їх процесуальні права та обов'язки встановлені ст. 27 ЦПК.