Розділ «ТЕМА 4. Цивільне право»

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 ЦК). Позовна давність не поширюється (ст. 268 ЦК):

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК).

4.10. Поняття і види особистих немайнових прав. Спростування недостовірної інформації. Право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Судовий захист особистих немайнових прав.

Особисті немайнові права людини забезпечують її природне існування і соціальне буття, а відносини, які виникають у сфері їх реалізації, є предметом цивільно-правового регулювання. Права, що виникають з приводу особистих нематеріальних благ, мають специфічні, характерні для них властивості, ознаки. Класифікація особистих прав репрезентована у ЦК, де на законодавчому рівні виокремлено дві великі групи: 1) права, що забезпечують природне існування фізичної особи; 2) права, які забезпечують соціальне буття фізичної особи.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів ЇЇ сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ст. 277 ЦК). Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, від імені якої вони це роблять. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, і у такий же спосіб, яким вона була поширена. Ст. 277 ЦК передбачає два спеціальні способи захисту особистих немайнових прав: право на спростування неправдивої інформації та право на відповідь.

Що стосується строків позовної давності щодо вимог спростування неправдивої інформації, то законодавець встановлює їх в один рік з моменту поміщення цих відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості (п. 2 ч. 2 ст.258 ЦК).

Конституція України закріплює право кожного громадянина вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст. 34). Право на інформацію проголошується і ЦК (ст. 302). Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Не допускається також збирання інформації, яка є державною таємницею або конфіденційною інформацією юридичної особи (ч. 1 ст. 302 ЦК). Ст. 302 ЦК регулює питання достовірності інформації.

Важливим особистим немайновим правом завжди визнавалося право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК). Телеграми, листи проголошуються ЦК власністю адресата. їх можна використовувати, зокрема, шляхом опублікування, лише за згодою особи, яка направила їх, та адресата. Якщо вони містять інформацію, що стосується особистого життя іншої фізичної особи, потрібна згода і цієї особи на її поширення (ч. 2 ст. 306 ЦК). Кореспонденція, що стосується особи, може бути долучена до судової справи (але не публічно розголошена) лише у разі, якщо в ній містяться докази, що мають значення для вирішення справи (ч. 4 ст. 306 ЦК).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб способами, встановленими гл. З ЦК, також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Право на захист особистих немайнових прав - це регламентоване правове регулювання на випадок оскарження, заперечення, невизнання, виникнення загрози порушення чи порушення особистого немайнового права.

Щодо способів захисту, то законодавець надає фізичній особі можливість застосувати для захисту свого особистого немайнового права від протиправного посягання з боку інших осіб загальні способи захисту, перелік та способи застосування яких встановлені гл. З ЦК, і спеціальні способи захисту. Спеціальні способи захисту поділяють на дві підгрупи: 1) такі, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав (відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК); спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (ст. 278 ЦК)); 2) такі, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права (можливість вимагати виправлення імені у разі його перекручення (ч. 3 ст. 294 ЦК)).

Спеціальні способи захисту особистих немайнових прав не завжди в змозі ефективно, своєчасно та в повній мірі відновити порушене право. І тому доволі часто порушення особистих немайнових прав тягне за собою також і завдання фізичній особі майнової та (або) моральної шкоди. І тому, в цьому випадку фізична особа, право якої порушене, може вимагати від порушника відшкодування завданої їй майнової та (або) моральної шкоди.

Підстави та порядок відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яка завдана внаслідок порушення особистих немайнових прав, відшкодовується на загальних підставах та в порядку, що передбачені відповідно: для майнової шкоди - в ст. ст. 22, 1166 ЦК України; для моральної шкоди - в ст. ст. 23, 1167,1168 ЦК України.