Розділ «ТЕМА 4. Цивільне право»

а) законні (законодавчі) строки, тобто такі, що визначені законодавцем у відповідних нормах права, а також у актах цивільного законодавства України;

б) договірні строки, які встановлюються сторонами (стороною) у відповідних правочинах;

в) строки, призначені судом або іншим органом, уповноваженим розглядати цивільні спори;

г) строки позовної давності

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК)

Строк у вигляді тижня або тижнів застосовується зрідка, оскільки два з семи днів тижня здебільшого є неробочими, що ускладнює виконання господарських зобов'язань у цей період.

Строки, які обчислюються роками, застосовуються у довгострокових договорах. Разом з тим, з метою уникнення неоднакового тлумачення договору, видається доцільним поєднання строку дії договору у роках, з одночасним визначенням дати, після настання якої дія договору закінчується. Наприклад: "Цей Договір укладається строком на п'ять років, тобто до... (календарна дата) включно".

У ряді випадків можуть виникнути ускладнення у випадку визначення строків у місяцях, оскільки у кожному із місяців строку може бути різна кількість робочих днів. Автор цих рядків, який має досвід у складанні господарських договорів, вважає за доцільне визначати строки виконання певних господарських зобов'язань у робочих або банківських днях. Застосування подібного способу визначення строків до ряду господарських зобов'язань, істотно зменшує ризик неоднакового тлумачення сторонами договору в цій частині і, відповідно, більш надійно забезпечує його виконання.

Якщо визначення певного терміну календарною датою не викликає труднощів, то визначення події, яка має неминуче настати, може викликати певні складності. Узагальнюючою рисою такої ситуації є неможливість передбачення та точного встановлення при укладанні договору точної календарної дати, з якої починається відлік відповідного строку, визначеного договором. На практиці, до події, яка неминуче має настати, але дату її настання неможливо визначити при укладанні договору, може бути віднесено припинення дій обставин непереборної сили та її наслідків. До обставин, які можуть віднесені до категорії подій, які неминуче мають настати, належить, наприклад, відкриття автомобільних доріг на гірських перевалах після снігопаду. До таких подій може бути віднесено і дата початку навігаційного періоду, у разі здійснення перевезень річковим транспортом. Точний термін відправлення вантажу річковим транспортом у певних випадках не може бути визначений заздалегідь календарною датою, оскільки його встановлення залежить від дати скресання криги на річках після зимового періоду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК). Разом з тим, обмеження щодо строків звернення за судовим захистом певною мірою суперечать нормі ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка не встановлює обмежень щодо строків звернення за судовим захистом. Відповідні норми Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України не визначають закінчення (сплив) строку позовної давності як підставу для повернення без розгляду позовної заяви. З огляду на викладене, сплив строку позовної давності не обмежує права на звернення за судовим захистом, оскільки зі спливом строку припиняється не право особи на судовий захист, а лише можливість реалізації у примусовому порядку порушеного права.

Стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальний строк позовної давності як трирічний строк, який підлягає застосуванню щодо усіх цивільних та/або господарських вимог, крім ряду вимог, щодо яких законом встановлюються спеціальні строки позовної давності.

Відповідно до статті 258 ЦК, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦК);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 ЦК);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦК);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦК);