Розділ «ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність»

На сьогодні фактично існує подвійна реєстрація адвокатських об'єднань, оскільки вони після їх реєстрації Мін'юстом зобов'язані звернутися до державного реєстратора щодо включення АО до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Закон "Про адвокатуру" (1992) скорочує повноваження Мін'юсту щодо управління адвокатурою та його контрольних функцій, однак Мін'юст певним чином впливає на професійний рівень адвокатури і дисциплінарну практику, при ньому функціонують такі комісії адвокатури: кваліфікаційно-дисциплінарна і Вища кваліфікаційна.

1.14. Види адвокатської діяльності. Особливості виконання доручень з кримінальних та цивільних справ: прийняття доручення, встановлення розміру та порядку внесення гонорару, обрання правової позиції по справі та узгодження її з клієнтом, можливості та підстави припинення виконання доручення у справі, дострокове розірвання угоди на надання правової допомоги.

1.15. Завдання адвокатури згідно з Конституцією України. Коло осіб, які можуть залучатися до надання правової допомоги як захисники з кримінальної справи. Рішення Конституційного Суду України та постанови Пленуму Верховного Суду України з цього питання

Конституція України наділила адвокатуру певними конституційними повноваженнями, зокрема ст. 59 передбачено право кожного на правову допомогу і на вільний вибір захисника, ст. 63 гарантовано право на захист підозрюваному, ст. 29 дозволено кожному заарештованому чи затриманому користуватися правовою допомогою захисника.

Постала потреба уточнити коло осіб, з яких кожен має право вільно обрати захисника своїх прав. За Конституцією, види діяльності, покладені на адвокатуру, чітко розмежовані: забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Особливості участі захисника у кримінальній справі регулюються параграфом 3 Кримінального Кодексу України. У Статті 20 Кримінально кодексу України передбачено забезпечення права на захист, а саме - підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. Стаття 45 КК визначає, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Щодо суб'єкта, який може бути захисником у кримінальній справі, є рішення Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника. Право вільного вибору захисника стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого і підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та інтересів, що виникають з цивільних, трудових, адміністративних відносин.

Конституційний Суд України роз'яснив, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, можуть вибирати захисником особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, однак спеціального закону щодо фахівців у галузі права досі не існує. Потребують законодавчого закріплення критерії, що свідчать про належний рівень професійної кваліфікації захисника.

1.16. Адвокатська таємниця та гаранти адвокатської діяльності за Законом України "Про адвокатуру". Оскарження адвокатом дій певних осіб, що посягають на збереження адвокатської таємниці та порушують гарантії адвокатської діяльності

1.17. Кримінальна відповідальність за порушення, пов'язані з обмеженням права на захист, втручанням в діяльність захисника та перешкоджанням здійсненню ним захисту та представництв. Дії адвоката при встановленні зазначених порушень та обмежень діяльності захисника.

Надані адвокатам професійні права, а також честь і гідність адвоката охороняються законом. Кримінальним кодексом встановлено відповідальність за низку протиправних діянь, котрі полягають у порушенні права на захист, втручанні в діяльність захисника чи представника особи.

Статтею 374 "Порушення права на захист" передбачена кримінальна відповідальність за недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене слідчим, прокурором або суддею.

Статтею 397 КК "Втручання в діяльність захисника чи представника особи" встановлено кримінальну відповідальність за вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на її захист чи представлення її інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи. Його додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок виконання службовими особами своїх повноважень. Потерпілими від цього злочину є захисник та представник особи. Об'єктивна сторона злочину може характеризуватися діями або бездіяльністю і проявляється у:

1) вчиненні у будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги;

2) порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Склад розглядуваного злочину у першій його формі має місце тоді, коли вчинення зазначених перешкод: а) здійснюється щодо правомірної діяльності захисника чи представника особи; б) предметом такої діяльності є надання правової допомоги.

Надання правової допомоги передбачає здійснення захисником або представником особи діяльності, безпосередньо пов'язаної із реалізацією ними функцій захисту прав і законних інтересів певних категорій учасників судочинства або представництва інтересів у суді фізичних або юридичних осіб. Правомірною є така діяльність захисника чи представника особи із захисту особи в процесі досудового розслідування кримінальної справи чи її судового розгляду чи представлення ЇЇ інтересів у суді, яка здійснюється у передбаченому законом порядку і не забороненими законом засобами. Закон забороняє захисникові перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи.

Вчинення у будь-якій формі перешкод означає створення перепон для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного чи фізичного насильства, підкупу, безпідставної відмови у наданні таким особам необхідних для виконання ними своїх повноважень документів чи іншої інформації, неправомірне позбавлення зазначених осіб права захищати особу чи представляти її інтереси в суді або у будь-який інший спосіб.