Розділ «ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність»

Порушення встановлених законом гарантій діяльності захисника чи представника особи - це будь-які протиправні дії, які, зокрема: посягають на встановлений законом порядок запрошення чи призначення захисника або допуску представника особи до участі у справі; пов'язані з безпідставним усуненням їх від участі у справі; позбавляють їх можливості відповідно до закону реалізувати свої повноваження у повному обсязі.

Порушення професійної таємниці при вчиненні цього злочину полягає, зокрема, у вчиненні дій, спрямованих на протиправне отримання даних, які стали відомі захиснику у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків чи примушування його до розголошення таких даних. Так, за законом захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням його обов'язків. Отже, домагання з боку інших осіб отримати такі дані слід розглядати як діяння, спрямоване на порушення професійної таємниці захисника. Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його згоди. Порушення цих приписів закону також може бути розцінене як порушення професійної таємниці захисника.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 397 дій.

Суб'єкт злочину загальний. При вчиненні цього злочину у формі порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці його суб'єктом переважно може бути особа, яка зобов'язана дотримувати (або забезпечити дотримання) зазначених гарантій.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

1.18. Адвокату адвокатському об'єднанні. Його права та обов'язки. Виконання доручень за призначенням. Надання безоплатної правової допомоги громадянам.

Права та обов'язки адвоката визначаються Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", регулюються Правилами адвокатської етики, статутами адвокатських об'єднань. Окремі права та обов'язки адвоката передбачено міжнародними документами, які є обов'язковими для України. Прав і обов'язків адвоката торкаються окремі постанови Пленуму Верховного Суду України. За Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат самостійно, вирішує, яку організаційну форму здійснення адвокатської діяльності йому обрати. Якщо він бажає об'єднатися з іншими адвокатами для виконання своєї професійної діяльності, то такою формою буде адвокатське об'єднання.

Адвокатські об'єднання не належать до громадських організацій, оскільки створюються з іншою метою - для виконання професійної діяльності, покладеної на адвокатуру статтею 59 Конституції України; за своєю сутністю адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Вони діють добровільно, колегіально та гласно. Державна реєстрація адвокатського об'єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим законодавством про адвокатську діяльність. В адвокатському об'єднанні адвокати можуть спеціалізуватися в окремих видах адвокатської діяльності. Адвокат - член АО підпорядковується встановленим в об'єднанні правилам, однак відповідно до ст. 76 Правил його професійні обов'язки перед клієнтом повинні мати визначальне значення.

Кримінально-процесуальним кодексом допускається можливість призначення захисника особою, яка провадить дізнання, чи слідчим тимчасово до явки обраного захисника, але тільки у випадках, коли є потреба проведення нагальних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника.

На підставі Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України № 509/2006 від 09.06.2006, та з урахуванням її положень нині розроблено проект Закону "Про безоплатну правову допомогу", за яким безпричинна відмова від виконання доручення є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. У Правилах адвокатської етики підкреслюється, що адвокат надає правову допомогу лише на підставі угоди з клієнтом або за призначенням уповноваженої особи в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством. Форма угоди про надання правової допомоги має бути обов'язково письмовою, має чітко регламентований зміст (ст. 17). Виняток допускається щодо консультацій, роз'яснень з правових питань.

За постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", адвокат, який допускаються судом до участі у справі, на підтвердження своїх повноважень повинен подати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі.

1.19. Адвокат, який займається адвокатською діяльністю індивідуально. Порядок реєстрації такої адвокатської діяльності. Облік та звітність при здійснені індивідуальної адвокатської діяльності.

1.20. Оплата праці адвоката та помічника адвоката. Які системи оплати праці можуть встановлюватися при укладанні угоди про надання правової допомоги. Основні та додаткові підстави оплати праці адвоката. Оплата праці адвоката при достроковому припиненні виконання угоди про надання правової допомоги.

Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення та розумно обґрунтованим за розміром. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

- обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

- необхідність виїзду у відрядження;

- важливість доручення для клієнта;

- роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;