Розділ «ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність»

- розділ VII Адвокатське самоврядування;

розділ VIII Здійснення в Україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної; держави, особливості статусу адвоката іноземної держави;

- розділ IX Прикінцеві положення;

- розділ X Перехідні положення.

До нормативно правових актів, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період слід відносити Закони України "Про безоплатну правову допомогу" від 02 червня 2011 р., "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р., Кримінальний кодекс України 05 квітня 2001 р., та ін.

Закон України "Про адвокатуру" містить посилання на те, що діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань (ст. 3). У Законі є прямі посилання на певні нормативно-правові акти: Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (ст. 3), Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури (ст. 14), порядок реєстрації адвокатських об'єднань (ст. 4), Правила адвокатської етики (ст. 15) тощо.

У Положенні про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженому Указом Президента України 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, визначено порядок організації та діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її склад, термін дії, сформульовано її повноваження, що полягають у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю (розділ "Розгляд заяв про видачу Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю"), а також у вирішенні питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів (розділ "Розгляд справ про дисциплінарну відповідальність адвоката та припинення адвокатської діяльності"). Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та її палат можуть бути оскаржені у Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури або в суді. Закон "Про адвокатуру" відносить регулювання порядку діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури до спеціального Положення. Нині в Україні діє Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затверджене Указом Президента України від 05.05.1993 № 155/93 зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 70/99 від 27.01.1999 і № 1240/99 від 30.09.1999, яке регламентує процедуру створення комісії, її завдання, склад, компетенції (п. 10 Положення (1999)), повноваження.

У жовтні 1999 р. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури схвалила Правила адвокатської етики, зокрема уточнено питання, пов'язані з адвокатською таємницею, обов'язки адвоката, приділено увагу регулюванню відносин адвоката з клієнтами або адвокатами, рекламуванню діяльності адвокатів.

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність адвокатури у сучасний період, порушують питання оплати праці адвокатів за призначенням. У Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленій Указом Президента України № 509/2006 від 9 червня 2006 р., підкреслено, що передбачений чинним законодавством розмір оплати праці адвокатам з надання правової допомоги в кримінальних справах за призначенням, а також ускладнена процедура підтвердження адвокатом його участі у цій категорії справ не сприяють забезпеченню систематичної та ініціативної участі адвокатів і належної якості правової допомоги, що надається за рахунок держави. Підставою для оплати праці адвокатів є постанова (ухвала) зазначених вище осіб та оформлена ними довідка про участь адвоката у справі. Копія постанови, ухвали про звільнення громадянина від оплати правової допомоги або про призначення адвоката та довідка про його участь у справі подаються керівнику адвокатського об'єднання (адвокату, якщо він працює індивідуально), який складає довідку-розрахунок у 3-х примірниках.

1.13. Організаційні форми діяльності адвокатів за Законом України "Про адвокатуру". Правове положення та реєстрація адвокатських об'єднань та адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально.

Розділом П ст. 13-18 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено організаційні форми діяльності адвокатів. Розрізняють наступні організаційно-правові види адвокатської діяльності як:

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13).

Адвокатське бюро (ст. 14). Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту.

- Адвокатське об'єднання (ст. 15). Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

- Об'єднання адвокатів (ст. 18). Адвокати мають право створювати в установленому законом порядку місцеві, всеукраїнські і міжнародні об'єднання.

У вищезгаданих статтях передбачено також і порядок реєстрації адвокатських об'єднань та адвокатів, які займаються адвокатською діяльністю індивідуально. Зокрема Державна реєстрація адвокатського об'єднання та адвокатського бюро здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Закон України "Про адвокатуру" 1992 р. відновив індивідуальну адвокатську діяльність, а також надав адвокатам право вільно обирати організаційну форму адвокатської діяльності, зокрема ст. 4 Закону встановлює, що адвокат має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально. Відповідно колегії адвокатів припинили своє існування як єдино можлива організаційна форма здійснення адвокатської професії.

Адвокати, які обрали заняття адвокатською діяльністю індивідуально, повідомляють місцевий орган влади про одержання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; реєструються у податкових органах, стають на облік у Пенсійному фонді, сплачують відповідні податки, обов'язкові платежі, відкривають банківський рахунок у встановленому порядку, мають свою печатку. Адвокатське бюро створюється одним адвокатом, який бажає користуватися статусом юридичної особи.

Організаційною формою адвокатської діяльності є також адвокатські об'єднання (АО), реєстрацію яких здійснює Міністерство юстиції України відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 302, на підставі певних документів. Мін'юст реєструє адвокатські об'єднання, видає свідоцтва про їх реєстрацію і присвоєння відповідного номера, веде Реєстр адвокатських об'єднань, приймає рішень про виключення адвокатського об'єднання з Реєстру й анулювання свідоцтва.