Розділ «ТЕМА 1. Історія адвокатури. Правовий статус адвокатури, адвокатська діяльність»

1.7. Адвокатура України 1931-1939 років. Форми діяльності адвокатів, правове та фінансове становище об'єднань адвокатів, оплата праці адвокатів, організація контролю за діяльністю адвокатів та дисциплінарна відповідальність адвокатів.

1.8. Нормативно-правові акти, які регулювали діяльність адвокатури 1939-1962 років. Правове становище колегій адвокатів та організація діяльності юридичних консультацій. Оплата праці, нормативне регулювання. Дисциплінарна відповідальність адвокатів та порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Наприкінці 30-х років було введено термін "адвокатура", "адвокат", відбулася централізація адвокатури, що було закладено у затвердженому 16 серпня 1939 р. Радою Народних Комісарів СРСР Положенні про адвокатуру СРСР, за яким адвокатам заборонили поєднувати роботу в держустановах на повну ставку з роботою в адвокатурі.

Оплата повинна була здійснюватися на підставі інструкції, затвердженої наказом № 85 НКЮ СРСР від 2 жовтня 1939 р. Нагляд за діяльністю адвокатури з боку державних органів був переданий Наркомату юстиції СРСР, республіканським і регіональним управлінням Наркоматам юстиції. Народному комісару юстиції СРСР та Народному комісару юстиції союзної республіки належало право відводу прийнятих до колегії адвокатів осіб (Наказ НКЮ СРСР "Про контроль за прийомом до адвокатури СРСР").

У період воєнного часу кількісний склад адвокатури скоротився, водночас надавалася юридична допомога військовослужбовцям, членам їхніх сімей та інвалідам у справах надавалася безоплатно, а НКЮ СРСР листом № Д-21 від 06.03.1943 зобов'язав президії колегій для надання такої допомоги виділяти найбільш кваліфікованих адвокатів.

У 50-х роках почала змінюватися позиція щодо адвокатів. Загальне керівництво роботою колегій здійснювалося НКЮ СРСР через НКЮ УРСР та управління НКЮ при обласних Радах депутатів трудящих. Положенням про адвокатуру визначалися: структура, завдання адвокатури, перелік видів юридичної допомоги, керівництво ЇЇ діяльністю, порядок прийому та виключення членів колегій, дисциплінарна відповідальність. Колегії адвокатів визначалися як добровільні фахові об'єднання. Нарком'юст УРСР систематично проводив перевірки роботи адвокатури.

В особливих і дуже складних умовах адвокатура виконувала покладені на неї завдання у період Великої вітчизняної війни, коли Військовим трибуналам було надано право розглядати справи у скорочені терміни й у складі трьох постійних членів. Більшість справ розглядалися без участі адвоката, що було значним порушенням прав людини. У цей період пріоритетним було забезпечення якості правової допомоги. Про контроль за якістю її надання свідчать нормативні документи тих часів; спеціальний наказ НКЮ СРСР від 19.03.1943 "Про поліпшення роботи юридичних консультацій колегій адвокатів", інструкція від 26.12.1944 "Про організацію контролю за якістю роботи адвокатів", директивний лист від 21.04.1945 "Про контроль за якістю роботи адвокатів, що обслуговують установи, підприємства й організації".

1948 року відповідно до наказу Міністра юстиції УРСР було проведено першу атестацію адвокатів, другу атестацію - у 1952 р. У цьому ж році в колегіях запроваджено кодифікацію законодавства, затверджено Мін'юстом СРСР Положення про юридичні консультації колегій адвокатів, яке докладно регламентувало організацію та порядок їх роботи, проте воно було скасовано у квітні 1956 р. з введенням Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для адвокатів.

Прийняті на початку 60-х років нові законодавчі акти СРСР та Української PCP потребували змін у правовому статусі адвокатури. У зв'язку з цим було прийнято нове Положення про адвокатуру, яке затвердила Верховна Рада УРСР 25.09.1962. У грудні 1970 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР видали спільну постанову "Про покращення правової роботи в народному господарстві". Конституція СРСР (1977) містила статтю, у якій йшлося про адвокатуру (ст. 161), було прийнято Закон СРСР "Про адвокатуру" (1979).

Колеги адвокатів створювалися за територіальним принципом та залишилися добровільним об'єднанням осіб. Незмінними залишилися завдання адвокатури, її організаційна структура, однак значно посилилася роль місцевих Рад депутатів трудящих у керівництві та контролі за діяльністю колегій адвокатів. Адвокатів зобов'язали використовувати всі вказані у законі засоби і способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Закріплено адвокатську таємницю, заходи заохочення й дисциплінарну відповідальність адвокатів.

У Положенні передбачалося, що кошти колегії адвокатів утворювалися з сум, які відраховувалися юридичними консультаціями з надходжень за надану юридичну допомогу.

1.9. Правове становище адвокатури України у період 1962-1980 років. Законодавчі та нормативні акти, що регулювали діяльність адвокатури у цей період. Керівні органи колегій адвокатів та їх повноваження. Прийом та виключення із колегій адвокатів.

Положення про адвокатуру, затверджене Верховною Радою 25.09.1962, зазнало змін у березні 1963 р. Замість Міністерства юстиції УРСР створено Юридичну комісію при Раді Міністрів УРСР, яка забезпечувала методичне керівництво роботою обласних колегій адвокатів, з червня 1966 р. на неї покладалися керівництво та контроль за діяльністю колегій адвокатів. 1970 року було відновлено Міністерство юстиції УРСР.

Юридична комісія затверджувала кількісний склад колегій адвокатів, організовувала та проводила вибори керівних органів колегії, видавала інструкції та інші акти з питань діяльності адвокатури тощо. Змінився порядок виборів керівних органів колегії; президія та ревізійна комісія обиралися тепер відкритим голосуванням на загальних зборах, розширювалася компетенція президії колегії адвокатів. У колегіях увага приділялася методичній роботі, підвищенню кваліфікації адвокатів, зокрема 1976 р. створено Громадський науково-дослідний інститут судового захисту та підвищення кваліфікації адвокатів при Київській обласній колегії адвокатів. Колегії адвокатів підтримували зв'язки з державними органами й громадськими організаціями.

Важливим етапом розвитку радянської адвокатури стало прийняття першого і єдиного в СРСР Закону "Про адвокатуру в СРСР" 30.11.1979, який визначав організацію і порядок діяльності адвокатури в СРСР, встановлено порядок утворення колегій адвокатів. Для організації роботи адвокатів з надання юридичної допомоги президіями колегій адвокатів в містах створювалися юридичні консультації. Штат, посадові оклади кошторис витрат колегії адвокатів не підлягали реєстрації в фінансових органах.

Загальне керівництво колегіями адвокатів здійснювали Ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи згідно з законодавством, що визначало їх компетенцію. Права і обов'язки Міністерства юстиції СРСР, міністерств юстиції союзних і автономних республік, відділів юстиції виконавчих комітетів крайових, обласних, міських Рад народних депутатів щодо колегій адвокатів визначали Закон "Про адвокатуру в СРСР", положення про адвокатуру союзних республік та інші нормативні акти.

1.10. Адвокатура України 1980-1990 років. Нормативно-правові акти, що регулювали діяльність адвокатури у цей період. Створення спілки адвокатів України. Органи адвокатського самоврядування.

1.11. Закон України "Про адвокатуру". Його підготовка, прийняття та введення в дію. Набуття статусу адвоката за цим Законом. Права та обов'язки адвоката, оплата праці та дисциплінарна відповідальність.

Відповідно до ст. І Закону України "Про адвокатуру", адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Закон був прийнятий 19 грудня 1992 р. і вводився в дію Постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про адвокатуру" № 2888-ХП. Згідно з цим нормативно-правовим актом Верховна Рада України постановила ввести в дію Закон України "Про адвокатуру" з 1 лютого 1993 р. Постановою встановлювалося, що свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю видаються без складання кваліфікаційних іспитів особам, які на день прийняття цієї постанови с членами колегій адвокатів або мають ліцензію на здійснення юридичної практики чи працюють за ліцензіями, виданими підприємцям - юридичним особам. Крім того, Постановою було доручено Кабінету Міністрів України до 15 січня 1992 р. розробити та подати на затвердження Президенту України проекти Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури; внести пропозиції про приведення чинного законодавства та рішень Уряду у відповідність з цим Законом.