Розділ «ТЕМА 14. Законодавство про довкілля (земельне, водне, про надра тощо)»

14.11. Правове регулювання захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, відшкодування завданої шкоди

Правові основи захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання визначено Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14 січня 1998 р. (далі - закон).

Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на території України, має право на захист від впливу іонізуючого випромінювання, що забезпечується здійсненням комплексу заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вище встановлених дозових меж опромінення, компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання (ст. З Закону).

До ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків дозволено згідно ст. 7 Закону залучати лише на добровільних засадах, за контрактом, в якому має бути зазначено можливу дозу опромінення за час ліквідації радіаційної аварії та її наслідків, всіх осіб, за винятком тих, які мають медичні протипоказання, осіб віком до 18 років та жінок дітородного віку.

Оцінка стану захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання здійснюють місцеві органи виконавчої влади з метою планування і проведення заходів захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання та аналізу їх ефективності цих заходів. Результати оцінки щорічно заносяться в радіаційно-екологічний паспорт території, форма та порядок ведення якого затверджуються в установленому законодавством порядку.

Опромінення людей у житлових та виробничих приміщеннях не повинно перевищувати затверджених в установленому порядку нормативів.

Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в установленому порядку норм.

Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов'язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів. Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні не перевищувати затверджених в установленому порядку норм. Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли таке втручання пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань.

Систему контролю та обліку доз опромінення населення спрямовано на визначення критичних груп людей залежно від умов та місця проживання чи розташування робочих місць та реєстрацію індивідуальних доз опромінення осіб, віднесених до критичної групи. За перевищення річної основної дозової межі опромінення особи, які проживають або тимчасово перебувають на території України, отримують компенсацію.

Відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок впливу іонізуючого випромінювання життю та здоров'ю людей, а також майну фізичних осіб.

Спори щодо виплат компенсації за перевищення річної основної дозової межі опромінення та відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого випромінювання, розглядаються в судовому порядку.

Особи, винні у порушенні законодавства щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

14.12. Правове регулювання використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду

14.13. Вирішення спорів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів

Відповідно до ст. 103 ЛК спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.

Виключно судом вирішуються спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (зараз згідно Указу Президента

України від 13 квітня 2011 року - це Державне агентство лісових ресурсів України), центральний орган виконавчої влади, що державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у державній власності.

Органи місцевого самоврядування вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у комунальній власності.

У разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, чи органу місцевого самоврядування спір вирішується судом.