Розділ «ТЕМА 13. Бюджетне, податкове і митне законодавства»

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів піддягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Згідно з ст. 13 Декрету валютний контроль здійснюється Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.

Чинне законодавство України передбачає такі види відповідальності за порушення валютного законодавства: кримінальну, адміністративну та фінансову.

Кримінальна відповідальність настає за: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК України); контрабанду валюти (ст. 201 ЮС України); легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України).

Адміністративна відповідальність передбачена ст. 162 КУпАП, якою встановлено, що незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Конкретні фінансові санкції, порядок притягнення до фінансової відповідальності та процедуру застосування штрафів визначено ст. 16 Декрету і Положенням про валютний контроль.

13.21. Правове регулювання грошового обігу в Україні. Право грошової емісії. Правове становище Національного банку України

У функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг у державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи. Стаття 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня. Ця національна валюта є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість. Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку України і забезпечуються всіма його активами. Грошові кошти обертаються через відповідні платіжні системи, що узаконені на території держави.

Правові засади організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в законах України "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".

Обіг коштів у державі здійснюється за допомогою платіжної системи. Саме платіжна система забезпечує обертання коштів між суб'єктами господарювання з метою своєчасного, правильного та у повному обсязі виконання грошових зобов'язань. Держава планує та регулює грошовий обіг.

Основними завданнями правового регулювання грошового обігу в Україні є: а) забезпечення чіткого розмежування повноважень і відповідальності в сфері грошового обігу між органами держави; б) забезпечення органам держави можливостей за допомогою норм оперативно регулювати і контролювати грошовий обіг в країні; в) підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготівковим грошовим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни.

Основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду Національного банку України (ст. 100 Конституції України). Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачено у розділах IV і V Закону "Про Національний банк України". Основними економічними засобами і методами є регулювання обігу грошової маси (ст. 25 Закону).

Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покладається на Національний банк України, який здійснює певні повноваження щодо організації готівкового грошового обігу (ст. 33 Закону).

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Дня регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк України використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу.

Право грошової емісії. Під емісією грошей розуміють випуск в обіг грошей як у готівковій, так і в безготівковій формах. Випуск грошей призводить до збільшення грошової маси в обігу. Емісія грошей виправдана в країні лише за умови зростання обсягів виробництва. Регулювання грошової маси шляхом скорочення емісії грошей є інструментом антиінфляційної політики уряду Відповідно до ст. 34 Закону України "Про Національний банк України" виключне право введення в обіг (емісії) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу належить Національному банку. Рішення про емісію грошей приймає Правління Національного банку України відповідно до економічної політики законодавчої та виконавчої влади. Емісія грошей може проводитися також планово для погашення грошової маси, що вибуває через старіння банкнот. Емісія грошей приносить емітентові доход, який використовується як кредитний ресурс для покриття фінансових потреб держави. Емісійний доход призводить до подальшого знецінення грошей і до скорочення реальних доходів населення.

Правове становище Національного банку України. Національний банк України належить до верхнього рівня банківської системи України. Він є центральною ланкою банківської системи та має повноваження щодо управління нею. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" він є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції і повноваження якого визначено Конституцією України, цим законом та іншими законами України.

Таким чином, НБУ характеризується подвійною правовою природою: з одного боку, він є особливим органом державного управління у сфері банківської діяльності, а з іншого, - банківською установою, яка здійснює банківські операції, виступає кредитором останньої інстанції для інших банків. При цьому слід звернути увагу, що НБУ не належить до жодної гілки влади. Така специфіка правового статусу НБУ обумовлена його основною функцією - забезпечення стабільності гривні. Для виконання цієї функції НБУ наділений певною самостійністю та незалежністю від інших органів влади, що передбачено у ст. 4 Закону України "Про Національний банк України".

При виконанні своєї основної функції НБУ має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Центральний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає ціновій стабільності в державі. НБУ також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню зазначених вище цілей.

Відповідно до ст. З даного Закону НБУ має статутний капітал у розмірі 10 мільйонів гривень, що є державною власністю. Цей розмір може бути збільшений за рішенням Ради НБУ. Джерелами формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, а при необхідності - Державний бюджет України. Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку.