Розділ «ТЕМА 13. Бюджетне, податкове і митне законодавства»

Бухгалтерські рахунки - це спосіб поточного групування економічно однорідних об'єктів обліку та відображення їх стану на певний момент часу і руху за певний звітний період.

Бухгалтерський баланс та інша фінансова звітність - це спосіб узагальнення та передачі фінансової інформації користувачам через впорядковану систему взаємопов'язаних економічних показників про стан та господарську діяльність підприємства за звітний період.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Форми, порядок складання, подання та оприлюднення фінансової звітності визначаються розділом IV Закону, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 із змінами, а також Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419.

13.19. Правове регулювання аудиторської діяльності. Випадки обов'язкового проведення аудиторських перевірок. Використання аудиту в адвокатській діяльності

Умови ринкової економіки вимагають комплексної перевірки діяльності підприємств з погляду законності та достовірності здійснення господарських операцій. Зазначеній меті підпорядкована самостійна організаційна форма господарського контролю - незалежний аудит.

Закон України "Про аудиторську діяльність" у редакції від 14.09.2006 р. визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації.

Аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів (ст. 3 Закону).

Аудит здійснюється незалежними особами - аудиторами та аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Статус аудитора визначається ст. 4 Закону, за якою аудитором може бути фізична особа, яка має сертифікат, що визначає її кваліфікаційну придатність на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Право на отримання сертифіката мають фізичні особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту, документ про здобуття якої визнається в Україні, необхідні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Термін чинності сертифіката не може перевищувати п'яти років.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець або у складі аудиторської фірми з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю як фізична особа - підприємець лише після включення його до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

Аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність (ст. 5 Закону). Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є, у статутному капіталі не може перевищувати 30 відсотків. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

Аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи - підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру. Включеним до Реєстру аудиторським фірмам та аудиторам видається свідоцтво відповідного зразка.

Організацію та методичне забезпечення здійснення аудиторської діяльності в Україні покладено на Аудиторську палату України, яка є незалежним, самостійним органом на засадах самоврядування, неприбутковою організацією, повноваження якої визначаються Законом та Статутом палати. Аудиторська палата України здійснює сертифікацію суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів тощо (ст. 12 Закону). Порядок сертифікації аудиторів, терміни їх чинності визначаються ст.ст. 10-11, ст. 14 Закону та рішеннями Аудиторської палати України.

Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання - добровільний аудит, а також у випадках, передбачених чинним законодавством,-обов'язковий аудит. Випадки обов'язкового проведення аудиту зазначені в ст. 8 Закону. Перелік цих випадків не є вичерпним, оскільки проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України. Наприклад, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що обов'язкова аудиторська перевірка річної фінансової звітності товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

13.20. Законодавство про валютне регулювання і валютний контроль, його суть та відповідальність за його порушення. Ведення адвокатом таких справ

За роки незалежності України у державі розроблено нормативно-правову базу, яка визначає засади організації валютного регулювання та валютного контролю. В основі валютного регулювання покладено спеціальний базовий нормативно-правовий акт - Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. із змінами, в якому визначено режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

До валютного законодавства належать: Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р., Укази Президента України: "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 р., "Про заходи щодо забезпечення валютного та експортного контролю" від 07.09.1994 р., "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 р.; нормативно-правові акти, які приймаються Національним банком України в межах його компетенції, наприклад, постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про валютний контроль" від 08.02.2000 р. № 49, "Про затвердження Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою" від 10.08.2005 р. №281, "Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" від 14.10.2004 р. № 483 із змінами.

Основним елементом валютного регулювання є валютні обмеження, що розглядаються як система державних заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій. Відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. При цьому використовуються різні правові способи: ліцензування валютних операцій (індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій згідно з ст. 5, ст. 6 Декрету); лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб'єктами валютних відносин (наприклад, ст. 8, ст. 9, ст. 10-1 Декрету). Також у ст. 11 Декрету закріплені повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України (п.1 ст. З Декрету).