Розділ «ТЕМА 9. Законодавство про працю»

9.18. Гарантії та компенсації у трудових правовідносинах. Спори, що можуть виникати з цих питань

9.19. Відрядження і його правове регулювання. Компенсація витрат працівників за відрядженням. Документи, що підтверджують витрати за відрядженням

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором між працівником і власником.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи, норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України); вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати з найму житлового приміщення в порядку і розмірах, установлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства. Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених вказаним законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати, норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

9.20. Професійні спілки, їх участь у захисті прав працівників при виникненні спорів у правовідносинах між власником підприємства, установи, організації і працівником. Межі втручання з розв'язання трудових спорів

9.21. Пільги ветеранам війни і праці, інвалідам.

Правове регулювання надання пільг і переваг для категорій робітників. Розв'язання спорів з надання пільг

Особи зі зниженою працездатністю (ветерани війни та праці, інваліди, пенсіонери) є спеціальними суб'єктами трудового права. Особливості змісту їхньої праці врегульовано відповідними статтями КЗпП, ст. 12 Закону України "Про охорону праці" та іншими нормативно-правовими актами. Колективний договір може передбачати додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги (ст. 13 КЗпП).

Ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Учасникам бойових дій надаються такі пільги: переважне право на залишення на роботі за скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації. Інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: позачергове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підготовки та висновків медико-соціальної експертизи. Пільги для учасників війни - використання чергової відпустки у зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік. Ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їхнього соціального захисту.

Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також громадяни, яким призначені пенсії на пільгових умовах. їм надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік.

Громадяни похилого віку мають право на працю нарівні з іншими громадянами, яке додатково гарантується державними програмами зайнятості населення. Забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою роботодавця з мотивів досягнення пенсійного віку. Переведення працівника похилого віку і працівника передпенсійного віку з одного робочого місця на інше не допускається без його згоди.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні визначені законом. Дискримінація інвалідів забороняється і переслідується за законом. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України. Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників.

Можливі трудові спори при укладанні трудового договору, його зміні та припиненні, при відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов трудового договору і законодавства про працю роботодавець відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад до місця постійного проживання, а також витрати на проїзд супровідника, якщо він є необхідним, тому адвокатові слід визначити предмет цього трудового спору і з'ясувати юридичні факти, які підтверджують чи спростовують вимоги цієї категорії суб'єктів трудового права.

9.22. Нагляд за дотриманням законодавства про працю. Органи, що здійснюють такий нагляд, їх компетенція

Одним із способів захисту трудових прав працівників є нагляд та контроль за додержанням трудового законодавства (глава XVIII КЗпП). Виокремлюють державний нагляд і контроль та громадський контроль. За наслідками нагляду приймаються правоохоронні акти індивідуального призначення. При здійсненні державного нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства застосовуються різні види перевірок: оперативні; цільові; комбіновані.

Система нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю передбачена у ст. 259 КЗпП України. До державних органів нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю належить Державна інспекція України з питань праці, положення про яке затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року (Держпраці України), що є центральним органом виконавчої влади.

Судовий нагляд здійснюється з метою захисту конституційних прав і свобод працівників (громадян) та поновлення порушених прав. Повноваження Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів у здійсненні вищого нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів про працю визначені в ст. 4,19 Закону України "Про прокуратуру".