РОЗДІЛ XII. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА РІШЕНЬ ІНШИХ ОРГАНІВ (ПОСАДОВИХ ОСІБ)

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) дитини або боржника у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, або у зв'язку з втратою годувальника державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 42 Закону "Про виконавче провадження").

Слід зауважити, що коментована стаття не дає переліку випадків, коли може бути оголошено розшук боржника, і водночас не відсилає до ст. 42 Закону "Про виконавче провадження". Отже, можна дійти висновку, що коментована стаття допускає розшук боржника, незалежно від того, за яким видом стягнення проводиться виконання рішення. Подання про оголошення розшуку може бути подано до суду за місцем виконання рішення, за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання стягувача. Ухвала суду з питання оголошення розшуку боржника і дитини може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 22 ч. 1 ст. 293 ЦПК).

Ч. 2 коментованої статті встановлює, що суд має право витребувати від державного виконавця всі потрібні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Така норма по суті є зайвою. Суд завжди визначає предмет дослідження в тій чи іншій справі, а особа, яка звертається до суду, має підтвердити обґрунтованість звернення. Однак, у всякому разі, суд з'ясовує суму стягнення та заходи, що вживалися для встановлення місця перебування боржника чи дитини заінтересованими особами. Подання державного виконавця суд розглядає протягом 10 днів.

Ст. 30 Конституції України закріпила принцип недоторканності житла чи іншого володіння особи. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не допускається інакше, ніж за вмотивованим рішенням суду. Коментована стаття встановлює порядок дозволу суду на такі дії, як у випадках виконання рішень судових органів, так і інших органів (посадових осіб). Такий дозвіл вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, (ч. 3 ст. 5 Закону "Про виконавче провадження").

Подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін, але за участю державного виконавця. Такий порядок виправданий, оскільки потреба у проникненні може бути нагальною і з метою забезпечення інтересів дитини, громадян або збереження майна.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 23 ст. 293 ЦПК).

Грошові кошти боржника можуть знаходитись на банківських рахунках в установах банків та інших фінансових установах. Коментована стаття передбачає також випадок звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти. Стягнення на такі кошти вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 53 Закону "Про виконавче провадження " державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржникові.

Готівкові кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб у присутності понятих на підставі ухвали суду.

Суд розглядає таке подання негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. Якщо вирішується питання стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, то в цьому випадку суд має перевірити достовірність факту належності боржнику коштів третіх осіб і відповідність такого документа вимогам закону. У разі спірності права боржника на конкретне майно чи спірності самого питання про те, що майно знаходиться у певної особи, вказаної у зверненні державного виконавця, то суд не може задовольнити таке подання611. Наприклад, на користь боржника присуджено кошти з третьої особи, про що є рішення суду та виконавчий документ на користь боржника тощо. Вважаю, що питання про стягнення таких коштів вимагає додаткового і більш ґрунтовного правового врегулювання. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 24 ст. 293 ЦПК).

Питання про тимчасове обмеження боржника (ст. 377-1 ЦПК - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в ч. 1 цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Вибуття сторони із виконавчого провадження може статися в результаті реорганізації підприємства-боржника, смерті однієї зі сторін тощо. Якщо відносини допускають у разі смерті однієї зі сторін правонаступництво, а також в інших передбачених законом випадках, заміна сторони здійснюється судом за поданням державного виконавця. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яка вибула. Процесуальне правонаступництво передбачене ст. 37 ЦПК, в якій зазначено, що воно можливе на будь-якій стадії процесу в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Після прийняття судового рішення державний виконавець має своєю постановою провести заміну особи.

Суд розглядає подання у десятиденний строк з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 25 ст. 293 ЦПК).

У процесі виконання рішення може виникнути потреба у визначенні частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. Це може бути частка будинку, іншої нерухомості, це може бути і частка у майні товариства. Це питання законодавець вирішив спрощено. Визначення певної частки може вимагати проведення експертизи, оцінки та виділення майна тощо. У складних випадках суд просто не зможе точно визначитися з часткою. Тому перед поданням заяви в суд має бути проведена визначальна робота з перевірки всіх обставин, які вказують на належність боржнику майна, одержання за потреби висновків спеціалістів тощо.

Подання розглядається в 10-денний строк. Неявка сторін і заінтересованих осіб не є перешкодою для прийняття рішення. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 26 ст. 293 ЦПК). При зверненні стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, захист майнових прав осіб, порушених у виконавчому провадженні шляхом накладення на їхнє майно арешту, забезпечується правом цих осіб на звернення до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту. Право на звільнення майна з-під арешту передбачено ст. 59 Закону "Про виконавче провадження".

Поворот виконання є способом захисту майнових прав відповідача і полягає у поверненні стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням. Настання повороту виконання пов'язується з цілою низкою юридичних фактів: одержання позивачем (стягувачем) майна або грошових сум у порядку виконання рішення суду; скасування такого рішення і закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, або відмова у задоволенні позову чи заміна рішення шляхом задоволення позову в меншому розмірі, або скасування рішення з поверненням справи на новий розгляд, при якому позовні вимоги задовольняються у меншому розмірі чи має місце відмова в їх задоволенні. У зазначених випадках, ухвалюючи рішення, суд має зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. Питання про поворот виконання має вирішуватись апеляційним судом або судом касаційної інстанції, який скасовує або змінює рішення, чи судом, рішення якого було скасоване під час нового розгляду справи.

У разі неможливості повернути майно суд має передбачити відшкодування вартості майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. Останнє правило є невдалим, оскільки не захищає достатньою мірою інтереси особи, яка втратила майно.

Приклад. Працівники податкової служби вилучили майно як безгосподарне. Майно на суму 1 млн 200 тис. грн за договором схову зберігалось на складі суб'єкта підприємницької діяльності. Майно було реалізовано в результаті численних переоцінок на суму 90 тис. грн. Таким чином, від власника було вилучено майна на 1,2 млн, а повертати потрібно, за правилами коментованої статті, лише 90 тис. грн. Ухвала суду про поворот виконання може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 28 ст. 293 ЦПК).