РОЗДІЛ V. УКРАЇНА В МІЖНАРОДНИХ СВІТОВИХ І РЕГІОНАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Демографічні проблеми народонаселення перебувають у центрі уваги Фонду ООН з народонаселення (ЮНФПА). Питання скорочення населення, що є загрозою національній безпеці багатьох держав, стоять на порядку денному і в Україні, де населення з 1989 р. скоротилося на кілька мільйонів осіб. Фонд ООН у сфері народонаселення покликаний сприяти в розв'язанні актуальних завдань демографічної політики України, у сфері поліпшення стану здоров'я населення репродуктивного віку, збільшення тривалості життя, зниження смертності, насамперед серед чоловіків працездатного віку, стимулювання народжуваності та зміцнення сім'ї.

З 1958 р. Україна бере участь у діяльності Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), який має вирішувати пріоритетні завдання у сфері захисту і розвитку дітей. Дитячий фонд співпрацює з Україною за спеціальними програмами, на які спрямовує відповідні кошти. Насамперед це профілактика хвороб серед дітей, зокрема профілактика дефіциту йоду; профілактика В1Л/СНІД інфікованих і підтримка дітей, уражених цими хворобами; захист дітей, а саме запобігання жорстокому поводженню; проведення реформи системи опіки і піклування; інформування людей щодо прав дитини, ВІЛ/СНІД; допомога дітям-інвалідам та дітям-сиротам. Серед проектів ЮНІСЕФ на перспективу заплановано створення спеціалізованої дитячої поліклініки в Чернігові, що обслуговуватиме підлітків, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. Дитячий фонд ООН планує також започаткувати в Україні кілька освітніх програм, а також спрямувати кошти на боротьбу з підлітковою наркоманією та алкоголізмом.

Особливу роль у системі мирного співіснування людства відіграє Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ). Україна співробітничає з цією структурою не тільки в межах безпосередніх ядерних проектів, а й у питаннях ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Україна висловилася за нерозміщення ядерної зброї на території держав Центральної та Східної Європи, за вироблення механізму, що надавав би додаткові гарантії безпеки тим державам, які цього потребують і не є учасницями структур колективної оборони, серед яких, зокрема, й Україні. Водночас провідні ядерні держави на противагу діяльності МАГАТЕ відхиляють будь-які багатосторонні переговори про ядерне роззброєння. Отже, ядерна небезпека загрожує Україні, адже ядерні держави не виробили відповідного механізму її захисту в разі ядерного конфлікту.

В Україні за сприяння ООН і Міжнародної організації праці (МОП) проводилося дослідження „Вимір бідності”. Результати обстеження 1,1 млн. працюючих або 32 % усіх зайнятих у промисловості показали, що в країні налічується 79 % таких, що проживають за межею бідності. Життєві стандарти цієї категорії населення є дуже низькими, люди не мають можливості задовольнити свої потреби в охороні здоров'я, житлі, одягу та ін. Ця проблема загострилася внаслідок війни Росії проти України.

У межах міжнародної програми „Протидія і ліквідація дитячої праці в Україні”, реалізація якої розпочалася 2001 р. в Донецькій, Вінницькій, Київській і Херсонській областях, була надана допомога щодо реабілітації і повернення до системи освіти 1205 соціально незахищеним дітям. У травні 2004 р. в Україні розпочалася реалізація проекту МОП „Протидія торгівлі дітьми з метою трудової та сексуальної експлуатації на Балканах і в Україні”, у межах якого запроваджено субрегіональну мережу обміну інформацією, яка стала складником регіональних структур у Південно-Східній Європі. За проектом „Гідна праця в Україні” (2006 р.) вивчаються проблеми міграції працюючого населення, питання соціального захисту, підвищення кваліфікації. Пріоритетними напрямами програми визначено розвиток соціального діалогу в Україні, підтримку рівних можливостей зайнятості для чоловіків і жінок, подальше наближення українського трудового законодавства до європейських стандартів. Продовольча сільськогосподарська організація ООН (ФАО) надала Україні грант, розміром 1,2 млн дол. на реалізацію таких проектів, як створення інформаційної системи, оснащення лабораторій контролю за якістю сільськогосподарської продукції відповідно до світових вимог і створення екологічної програми для біодизеля.

Плідно розвивається співробітництво з Організацією ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В межах організації Україна є членом Виконавчої ради Міжурядової океанографічної комісії, Міжурядового комітету Міжурядової програми з інформатики та Міжурядової ради Міжнародної гідрологічної програми. В Україні діють наукові комітети з цих програм, зокрема „Людина і біосфера”, біоетики, науково-технічної інформації тощо. За підтримки ЮНЕСКО створені кафедри з новітніх інформаційних технологій в освіті для всіх, понад ЗО українських шкіл приєдналися до Проекту асоційованих шкіл ЮНЕСКО. У 2000-2002 pp. Україна одержала від організації більш як 400 тис. дол. субсидій на розвиток науки та інформатики, а за програмою співробітництва „ЮНЕСКО–Чорнобиль” використано понад 10 млн дол.

Діяльність Національного комітету України з програми „Людина і біосфера” позначилася внесенням Шацького національного природного парку до Всесвітньої мережі біосферних заповідників ЮНЕСКО. Рішенням Генеральної конференції до програмної діяльності ЮНЕСКО внесено також запропонований Україною, Білоруссю і Польщею спільний проект у галузі екології і гідрології регіону Західного Полісся. До того ж Україна запропонувала вшанувати 150-річчя українського вченого, культурного та громадського діяча Івана Горбачевського, 100-річчя хореографа та балетмейстера Сержа Лифаря та астронома Сергія Всехсвятського. Під егідою ЮНЕСКО у Міжнародному центрі відпочинку дітей „Артек” проводяться міжнародні фестивалі дитячої творчості. За час членства в ЮНЕСКО Україна тричі обиралася до Виконавчої Ради організації: 1981–1985 pp., 1995–1999 pp. та 2001–2005 pp.

Чорнобиль і світова спільнота

Глобальною екологічною подією XX ст., що стала викликом безпеці людства, стала Чорнобильська катастрофа та проблеми із подоланням її наслідків. Україна добре пам'ятає ту трагічну дату – 26 квітня 1986 р., коли стався вибух на Чорнобильській атомній станції, розташованій за 130 км від Києва. В результаті вибуху була зруйнована активна зона реактора блоку №4 станції. Загальна площа забруднення сільськогосподарських угідь становила 3,5 млн га, у т.ч. пашня – 3,1 млн га. Радіоактивними елементами забруднено більш як 1,5 млн га лісів України. Постраждали також деякі регіони Росії й Білорусі.

Чорнобильська катастрофа с планетарною катастрофою сторіччя, яка за своїми масштабами не мас прецедентів у світі. Ця трагедія забрала житті сотень людей, багатьох залишила інвалідами, спричинила глибокі соціальні потрясіння й жахливі екологічні наслідки. Складною є й економічна сторона проблеми. Розрахунки свідчать, що ліквідація наслідків аварії тільки в трьох державах (Білорусі, Росії та Україні) до 2015 р. потребувала 300 млрд. дол. Вартість повної ліквідації наслідків цієї аварії значно перевищує вартість усіх АЕС світу і всієї виробленої ними енергії.

Міжнародна спільнота досить оперативно реагувала на події в Україні. Першою відгукнулась ООН та її організації. Від них надійшла найвагоміша допомога. 1986 р. у Відні відбулися Міжустановчі консультації за участі організацій, що відають питаннями атомної енергії, охорони здоров'я, продовольства – МАГАТЕ, ВООЗ, ФАО та ін. Восени 1986 р. було прийнято важливі міжнародні документи – Конвенцію про оперативне оповіщення про ядерну аварію і Конвенцію про допомогу у випадку ядерної радіації. Був створений Міжустановчий комітет з реагування на ядерні аварії, куди увійшли представники низки міжнародних організацій. До 1990 р. наслідки катастрофи радянською владою замовчувались. Тільки на 45-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (вересень 1990 р. – вересень 1991 р.) було призначено Координатора ООН з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, підготовлено Зведений план дій міжнародної спільноти в цій площині. Були визначені такі пріоритетні напрями: здоров'я, переселення, економічна реабілітація постраждалих територій, соціально-психологічна реабілітація постраждалих людей, продовольчий і сільськогосподарський моніторинг, екологічне оздоровлення навколишнього середовища. Резолюції Генеральної Асамблеї передбачали створення спеціальної Чорнобильської програми в рамках системи ООН.

Водночас у ставленні до проблем Чорнобиля представників ООН та інших міжнародних структур виявлялася певна упередженість, пов'язана з побоюванням стосовно відтворення Україною власної ядерної зброї. Саме з можливістю використання реактору РМБК, який діяв в Чорнобилі, був пов'язаний тиск на Україну щодо закриття Чорнобильської АЕС. Нагадаємо, що з 57 реакторів такого типу 29 функціонували на території Східної Європи. Україна виконала взяті на себе зобов'язання перед міжнародною спільнотою: 2002 р. Чорнобильську атомну електростанцію було закрито. Однак це додало Україні нових проблем із забезпечення безпеки закритого реактора.

Радіологічні наслідки Чорнобиля досліджує МАГАТЕ. У 1989 р. вона розпочала роботу над проектом щодо оцінок і впливу наслідків катастрофи на здоров'я людей і навколишнє середовище.

1990 р. у Відні представники Росії, Білорусі та України разом із МАГАТЕ підписали угоду про проведення міжнародних досліджень з Чорнобиля у науковому центрі „Прип'ять”. МАГАТЕ сприяло в організації Чорнобильського центру радіаційних досліджень: тільки у 1993 р. нею було здійснено п'ять проектів на суму кілька десятків мільйонів доларів. Активну підтримку постраждалим регіонам надала ЮНЕСКО: у 1991 р. організація розробила Чорнобильську програму, що охопила будівництво шкіл для відселених, підготовку кадрів, аналіз соціальних і економічних наслідків аварії, збереження культурних цінностей. Загалом програма ЮНЕСКО „Чорнобиль” містила 70 проектів. 9 січня 1991 р. у Парижі було підписано угоду між ЮНЕСКО і СРСР про виконання програми з ліквідації наслідків Чорнобиля.

На заклик ЮНЕСКО відгукнулися відомі представники інтелігенції західних країн – П'єр Карден, Мірей Матьє, Марина Владі, Матіас, Сальваторе Адамо та ін. Було створено Фонд Чорнобиля й організовано Акцію милосердя – „Мільйон для дітей Чорнобиля”, надано допомогу для створення реабілітаційних центрів за кордоном. Всесвітня організація охорони здоров'я сприяла створенню в Києві радіологічного центру, в якому реалізуються проекти цитологічного характеру: онкології, гематології, імунології. Екологічними проблемами Чорнобиля опікується Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП).

Перед Україною стосовно питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи постають передусім наступні завдання: оздоровлення й медичне забезпечення постраждалих, соціально-економічна реабілітація територій, що мають статус чорнобильських, та забезпечення безпеки закритого реактора. Водночас Україна й досі потерпає від браку технологій для дезактивації забруднених територій, а також від недосконалого розміщення і перерозподілу продуктивних сил у зв'язку з аварією на ЧАЕС. Особливе занепокоєння викликає стан збудованого 1986 р. саркофагу-укриття.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Особлива відповідальність за безпеку і стабільність Європи лягає на ОБСЄ. Процес багатостороннього європейського співробітництва був започаткований у Гельсінкі в 1975 р., де закріплено післявоєнні кордони європейських держав. Україна стала учасницею ОБСЄ ЗО січня 1992 р. із підписанням Президентом України Гельсінського Заключного Акта. Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Гельсінського процесу у зміцненні безпеки в регіоні у політичному, військово-політичному, людському, економічному, екологічному та інших вимірах.

У вересні 1997 р. ОБСЄ запропонувала країнам СНД розглянути питання щодо розбудови в Європі платформи кооперативної безпеки, а також взаємопов'язаності інститутів організації. Можлива участь Співдружності в розробці моделі загальноєвропейської безпеки виявила принципові розбіжності в позиціях Росії, Білорусі та Киргизстану, з одного боку, України та інших ННД – з іншого. Позиція України базувалася на положеннях документів українського парламенту щодо ненадання СНД статусу суб'єкта міжнародного права та перетворення Співдружності на регіональну міжнародну організацію. На Стамбульському саміті ОБСЄ 1999р. Україна внесла пропозицію про створення у рамках Організації центру етнічних досліджень під егідою Верховного комісара у справах національних меншин, який має виявляти й розглядати глибинні причини потенційного конфлікту та визначати необхідні кроки для його подолання.

Основні зусилля щодо розвитку співробітництва України з ОБСЄ зосереджено на таких напрямах, як сприяння міжнародним спостерігачам під час парламентських і президентських виборів; оперативне інформування ОБСЄ про внутрішню ситуацію в Україні; розвиток економічних соціальних і демократичних суспільних перетворень, перебіг правової реформи; забезпечення активної ролі України як посередника Придністровського врегулювання; участь у складі місій та структур ОБСЄ, зокрема в Македонії, Косово, Грузії, Таджикистані й Хорватії. Одним із проектів участі України в роботі ОБСЄ є виконання зобов'язань щодо людського виміру безпеки; захист прав і свобод людини як чинника світової стабільності і безпеки держави.