Розділ «ТЕМА 9. Витрати виробництва і прибуток»

Не вдаючись до детального аналізу теорій прибутку, слід зазначити, що ближчими до істини є ті з них, які вбачають джерело прибутку у безпосередньому виробництві й пов'язують його з додатковим продуктом. Дійсно, на поверхні економічних явиш прибуток виступає як надлишок над витратами виготовлення товару. Підприємець реалізує товар і одержує певну суму грошей, що становить валову виручку або суму продаж. Якщо з цієї суми вирахувати загальні витрати виробництва, то це і буде прибуток (або чиста виручка). Оскільки ця виручка надходить лише після того, як реалізується виготовлений товар, складається враження, що саме процес реалізації (обігу) і створює прибуток. Проте це хибне уявлення про прибуток. Лише у сфері обігу прибуток виникнути не може. При продажу товару втілена в ньому вартість додаткового продукту реалізується як надлишок грошей над витратами на виготовлення товару, тобто виступає як прибуток. При цьому прибуток і вартість додаткового продукту, як правило, не збігаються. Це пов'язано з тим, що ціни, за якими реалізуються товари, під впливом ринкової кон'юнктури відхиляються від вартості товару. Недоодержану одним суб'єктом частину вартості додаткового прибутку ринок перерозподілить іншому, на продукцію якого на цей час сформувався високий попит. У зв'язку з цим останній реалізує як прибуток і свою, і частину чужої вартості додаткового продукту. Це дає підстави для висновку, що прибуток є формою додаткового продукту.

Сучасна економічна наука оперує поняттям "прибуток" у різних значеннях. У найзагальнішому вигляді прибуток - це надлишок над витратами виробництва або загальний дохід (виручка) підприємства за вирахуванням витрат виробництва. Оскільки останні поділяються на явні та приховані, то розрізняють бухгалтерський і економічний прибуток (див. схему 9.4).

Схема 9.4. Прибуток в умовах ринкової економіки

Бухгалтерський прибуток це перевищення валового доходу фірми над явними зовнішніми або бухгалтерськими витратами. Він включає і приховані, або внутрішні витрати, до складу яких входить і так званий нормальний прибуток. Останній є прибутком, необхідним для нормальної діяльності фірми, що визначається як такий прибуток на капітал, що міг би бути отриманим, якби капітал було використано найпростішим способом, скажімо у вигляді позички або оренди. Нормальним прибутком нерідко називають винагороду підприємцеві за використання підприємницьких здібностей, достатню для діяльності його у відповідній сфері діяльності.

Економічний прибуток - це надлишок валового доходу фірми над економічними (повними) витратами виробництва. В статичній економіці, тобто системі, яка не піддається змінам, економічний прибуток не виникає, він дорівнює нулю. З'являється він тоді, коли відбуваються динамічні зміни в економіці, що вимагає від підприємця певного ризику при використанні капіталу. Економічний прибуток і є винагородою за такий ризик. Виникає він і тоді, коли є монопольна влада на ринку, що дає змогу монополісту впливати на ринкову ціну. За марксистською термінологією економічний прибуток - це надприбуток, що одержується за певних умов. Ще одним видом прибутку є чистий прибуток - той, що залишається у розпорядженні фірми після сплати податків, відрахувань та обов'язкових платежів.

Сутність прибутку повніше виявляється через функції, які він виконує (див. схему 9.5).

Як уже зазначалося, прибуток є головною метою діяльності підприємця (фірми). Чим більший обсяг прибутку, який отримує підприємець (фірма), тим ефективнішою є робота підприємця (фірми), тим повніше реалізується мета підприємницької діяльності. Отже, однією з функцій прибутку є оцінювальна, тобто прибуток є показником оцінки діяльності підприємства (фірми). В законі "Про підприємства в Україні" зазначається, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (дохід).

Схема 9.5. Функції прибутку

Другою функцією прибутку є розподільна, суть якої полягає у регулюванні розподілу ресурсів між суб'єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва. Підприємці прагнуть одержати прибуток і уникнути збитків. Кожен з них намагається вкласти свої капітали у такі галузі, де є можливість одержати найвищі прибутки. Високі прибутки є сигналом для підприємця, що в суспільстві є заінтересованість у розширенні цієї сфери. І сюди спрямовуються капітали, а отже, й інші ресурси. Водночас зниження прибутків свідчить про намагання суспільства скоротити виробництво товарів та послуг, що виготовляються в цих галузях. Тому через прибуток здійснюється регулювання розподілу капіталів і трудових ресурсів між галузями і сферами економіки.

Прибуток виконує і стимулюючу (інноваційну) функцію. Саме прибуток, його очікування змушує підприємця (фірму) здійснювати нововведення, які ведуть до зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції (послуги). А нововведення стимулюють інвестиції, запровадження нової техніки і технології. У такий спосіб реалізується стимулююча функція прибутку.

Кожен підприємець прагне одержати якомога більший прибуток. Однак при цьому його цікавить не тільки абсолютний розмір прибутку, а й віддача кожної одиниці здійснених витрат. Для того щоб її визначити, в практиці підприємництва використовують норму прибутку, яка обчислюється як виражене у відсотках відношення суми прибутку до суми авансованих у виробництво коштів. Якщо масу прибутку позначити як Р, суму авансованих у виробництво коштів - К, норму прибутку - рто норму прибутку можна обчислити за такою формулою:

Визначена у такий спосіб норма прибутку є показником ефективності використання капіталу. Чим вища норма прибутку, тим ефективніше використовуються авансовані кошти. Саме тому норму прибутку ще називають показником доцільності капіталовкладень. І кожен підприємець прагне у своїй діяльності одержати найвищу норму прибутку, яка залежить від ряду чинників.

По-перше, при незмінному рівні цін прибуток, а отже, і його норма залежать від рівня витрат виробництва. Тому всі чинники, що знижують витрати виробництва, є одночасно і чинниками, що підвищують норму прибутку. Це один із найдієвіших шляхів зростання норми прибутку.

По-друге, на норму прибутку впливає рівень цін на продукцію (послуги). Максимально високою норма прибутку є тоді, коли ринкова ціна перебуває на рівні купівельної спроможності, а максимально низькою - на межі цін з витратами виробництва. Незважаючи на те, що ринкова ціна виступає значною мірою зовнішнім чинником щодо підприємства, останнє має певну можливість через маркетингову діяльність сформувати більший попит на свою продукцію і цим підвищити прибутковість.

По-третє, чинником, що впливає на норму прибутку, є швидкість обороту капіталу. Коли оборот прискорюється, авансований у виробництво капітал за визначений проміжок часу робить більшу кількість оборотів. А це означає, що збільшується і маса отримуваного прибутку. Оскільки сума авансованого капіталу залишається незмінною, норма прибутку зростає.

У практиці підприємництва країн з розвиненою ринковою економікою застосовуються різні методи розрахунку норми прибутку. За першим методом норма прибутку визначається як відношення прибутку до обсягу продаж, тобто

Ця норма прибутку дає можливість визначити ефективність поточних витрат на здійснення підприємницької діяльності.

За другим методом норма прибутку визначається як відношення маси прибутку до акціонерного капіталу, тобто

Цей метод дає змогу визначити ефективність використання власного капіталу корпорацій.

Третій метод визначення норми прибутку полягає в зіставленні прибутку з активами компанії, тобто