Розділ «ТЕМА 8. Трудові відносини. Заробітна плата»

Розглянемо основні фактори, що визначають динаміку реальної заробітної плати (див. схему 8.4).

Одним із них є вартість життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили. їх розмір повинен бути достатнім не лише для відтворення працездатності працівника, а й для підтримання непрацездатних членів його сім'ї. Склад цих засобів, насамперед, визначається потребами відтворення людини як біологічного типу, як живої особи. Але людина є соціальною особою з певним колом соціально-культурних потреб. Залежно від рівня матеріальної і духовної культури в суспільстві коло засобів відтворення робочої сили нормальної якості повинно включати і засоби задоволення таких потреб.

Тому в розвинутих країнах ринкової економіки уже з середини XX ст. законодавчо почали встановлювати мінімальні рівні заробітної плати. Для їх визначення використовується так званий прожитковий мінімум, або метод бідності. Він визначається для сім'ї, що складається з працівника, його дружини та двох дітей. Розрахунок здійснюється на підставі нормативів задоволення мінімальних життєвих потреб у певному колі товарів та послуг з урахуванням рівня цін. Такий набір повинен забезпечити нормальні умови працівнику, що виконує найпростішу роботу. Вперше мінімальна заробітна плата була запроваджена у США в 1938 р. у вигляді мінімальної ставки заробітної плати в розмірі V дол. за годину. На кінець XX ст. вона становила 7,5 дол. У Великій Британії у 2005 р. така ставка дорівнювала 5 фунтів стерлінгів.

Одним із факторів зростання мінімальної заробітної плати є розширення кола потреб, що входять у споживання працівника і його сім'ї, під дією закону зростання потреб. Структура потреб диференціюється, до неї все більше включаються не лише товари традиційного по

Схема 8.4. Фактори, що впливають на динаміку реальної заробітної плати

питу, а й товари тривалого користування, насамперед побутового і культурного призначення. Таке розширення спричиняє підвищення реальної заробітної плати.

В Україні законодавчо встановлюється мінімальна заробітна плата. Умови її визначення регулюються Законом "Про оплату праці". Й розмір визначається з урахуванням вартісної величини мінімального споживчого бюджету, загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов. Мінімальна заробітна плата повинна встановлюватись на рівні, не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу. її розмір встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік при затвердженні Державного бюджету України. На жаль, економічне становище в Україні таке, що ці законодавчі положення ще повністю не втілюються у життя (детальніше про це йдеться в темі 26).

Підвищення реальних заробітків зумовлюється також зростанням кваліфікації працівників і посиленням інтенсивності їх праці. В умовах НТР змінюється кваліфікаційний склад сукупної робочої сили в напрямі збільшення частки складної, висококваліфікованої праці. Водночас зростає і напруженість праці, що вимагає більшого обсягу засобів для відновлення робочої сили. Це і спричиняє тенденцію зростання реальної заробітної плати.

Фактором впливу на зростання реальних заробітків виступають і профспілки та інші організації найманих працівників. Дія цього фактора проявляється насамперед при укладанні тарифних угод з роботодавцями, одним з ключових пунктів яких є вимога профспілок щодо підвищення заробітної плати.

На динаміку реальної заробітної плати впливають і такі фактори, як безробіття, інфляція та рівень податків. Вплив їх, як правило, негативний. Наявність безробіття, що стало хронічним, чинить тиск на зайняту робочу силу та погіршує умови найму. Так само негативно впливає на реальну заробітну плату і інфляція, що веде до зростання цін на споживчі товари і зниження реального значення номінальних заробітків. Негативний вплив здійснюють і податки на заробітну плату: чим вищий їх рівень, тим менша частина заробітку може бути використана трудівниками для задоволення своїх потреб.

Отже, заробітна плата - це складна економічна категорія, що виражає відносини між найманими працівниками і роботодавцями з приводу розподілу створеної нової вартості. В той же час вона виступає, з одного боку, ціною специфічного товару, який продають на ринку праці наймані працівники, а з іншого - основним доходом останніх, що забезпечує їх життєдіяльність. Роль заробітної плати в ринковій економіці проявляється у тих функціях, які вона виконує (див. схему 8.5).

Схема 8.5. Функції заробітної плати

Відтворювальна функція полягає у тому, що заробітна плата найманих працівників є основним доходом відтворення його не лише як працівника, а й як соціальної особи. Тому і розмір заробітної плати повинен встановлюватись на такому рівні, який дозволяв би задовольнити необхідні для нормальної життєздатності потреби.

З цією функцією тісно пов'язана стимулююча (або мотиваційна) функція. Вона виникає із залежності заробітної плати як основної форми доходів найманого працівника від результативності затрачуваної праці. Оскільки дохід зростає при підвищенні заробітної плати, що безпосередньо залежить від тривалості та ефективності праці, це створює заінтересованість працівника в ефективності трудової діяльності. Чим вища частка заробітної плати у загальній масі доходів працівника, тим більший мотиваційний потенціал має заробітна плата.

Важливою функцією заробітної плати є регулююча (або розподільна). Оскільки рівень заробітної плати визначається як ринковими, так і позаринковими факторами і характеризується диференціацією, то заробітна плата використовується для перерозподілу робочої сили між галузями та видами виробництва. Підвищуючи заробітну плату у сферах, які мають потребу у прискореному розвитку, можна залучити сюди додаткову робочу силу, збільшувати її пропозицію.

Заробітна плата виконує і соціальну функцію. Вона реалізується через такий принцип організації заробітної плати, як рівна винагорода за однакову працю. Цим певною мірою реалізується і принцип соціальної рівності. В Україні у зв'язку з перебудовою організації заробітної плати на ринкових засадах ця функція набуває надзвичайно важливого значення.

8.3. Організація заробітної плати

Функції заробітної плати реалізуються через її організацію, яка являє собою приведення її складових елементів у певну систему. Основою цієї системи є законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють заробітну плату, генеральна угода на державному рівні, галузеві (регіональні) угоди, колективні і трудові договори. Виділяють два рівні системи організації заробітної плати.

Перший рівень складається на ринку праці, де наймані працівники і роботодавці визначають умови найму робочої сили, що закріплюються трудовою угодою. Це створює підстави для поширення на найманого працівника норм колективного договору, що регулює формування заробітної плати. Другий рівень організації заробітної плати формується безпосередньо на підприємстві, де відбувається використання найманої робочої сили і визначається розмір заробітку залежно від чинних на підприємстві норм і нормативів та результатів роботи працівника.

Головним призначенням організації заробітної плати є визначення розміру заробітної плати працівників залежно від тих факторів, що її формують: складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їх праці та господарської діяльності підприємства. Загальний розмір заробітної плати складається з двох частин: основної та додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці у вигляді норм виробітку та обслуговування і посадових окладів. До додаткової заробітної плати належить винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, та премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.