Розділ «ЧАСТИНА ІІ. Мікроекономіка»

В Україні відповідно до чинного законодавства ця організаційно-правова форма підприємництва охоплює декілька видів господарських товариств (див. схему 7.5).

У товариствах з обмеженою відповідальністю за рахунок коштів учасників утворюються статутні фонди, що поділені на частки (паї), розміри яких визначено установчими документами. Таке товариство за своїми зобов'язаннями відповідає лише належним йому майном. При зверненні стягнення на майно товариства за його боргами учасник відповідає лише своєю часткою (паєм), а на решту його майна відповідальність не поширюється.

Товариство з додатковою відповідальністю - це товариство, що утворюється аналогічно товариству з обмеженою відповідальністю.

Схема 7.5. Види господарських товариств в Україні

Але його учасники відповідають за його боргами не тільки своїми внесками у статутний фонд, але при недостатності цих сум додатково і належним їм майном, що не входить до товариства. Розмір таких внесків визначається пропорційно їх паям у товаристві.

Повним є товариство, учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язанням товариства усім своїм майном. При недостатності майна товариства для виконання зобов'язань вимога може бути звернена на майно учасників, що не внесені до товариства.

Командитне товариство включає як учасників з обмеженою відповідальністю, так і учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Управляють справами такого товариства лише учасники з повною відповідальністю.

Третьою організаційно-правовою формою підприємництва є корпорація, статусу якої в Україні відповідає відкрите акціонерне товариство. Це об'єднання осіб для суспільного ведення визначеної статутом діяльності, в якому статутний фонд поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості і яке несе відповідальність за зобов'язаннями лише майном товариства. Його головною особливістю є те, що воно є юридичною особою, яка виступає абсолютно відокремлено від імені своїх акціонерів і діє від свого імені, а не від імені своїх акціонерів. Майно акціонерного товариства є його власністю. Його функціонування, права та обов'язки повністю незалежні від осіб, що входять до його складу (акціонерів). Ця особливість зумовлює переваги акціонерного товариства (корпорації) порівняно з іншими організаційно-правовими формами.

По-перше, корпорації характеризуються стійкістю. Оскільки корпорація виступає у своїй діяльності як самостійна особа, то зміна власників акцій безпосередньо на її діяльності не позначається. Корпорація здійснює свої права, може набувати додаткових прав і нести втрати незалежно від того, кому вона належить повністю або частково в результаті володіння акціями, або від тих, хто в ній працює. Тому зміна акціонерів не веде до припинення діяльності корпорації. По-друге, корпорація є товариством з обмеженою відповідальністю. Це створює для неї можливість для більшого ризику в процесі господарювання, інвестуючи кошти в нові напрями економіки. По-третє, корпорація створює умови відокремлення власності від управління, що дозволяє використовувати високоефективний менеджмент. По-четверте, корпорації мають широкі можливості розширення своїх ресурсів, оскільки мають право випуску акцій та їх вільного продажу на фондовому ринку.

Недоліками цієї організаційно-правової форми підприємництва є ускладнена порівняно з іншими формами процедура утворення, певні можливості для зловживань (при випуску акцій), подвійне оподаткування. Однак переваги корпорацій безперечні. Це підтверджується і практикою країн ринкової економіки. За своїм значенням корпорації є провідною формою підприємництва, що забезпечує переважну частину створюваної продукції. Так, у США корпорації, що становлять 1/5 від загального числа фірм, виробляють близько 90% обсягу продукції і присвоюють понад 90% доходів усіх фірм.

Корпорація як організаційно-правова форма має ще одну важливу особливість. Вона пов'язана саме з тим, що функція управління і функція власності в корпорації розділені, а тому право власності на акції може переходити від однієї особи до іншої, не руйнуючи цілісність підприємства. Це дає змогу в разі придбання певної кількості акцій встановлювати контроль над корпорацією. Формально це повинно бути 50% + 1 акція. Але на практиці акції розпорошені, що створює можливість контролю над корпорацією і при значно меншому обсязі її акцій. На цій особливості базується так звана система участі, за якої фізична чи юридична особа, скупивши акції декількох корпорацій, може встановити над ними контроль. За цим принципом створюються холдингові компанії, що об'єднують підприємства як однієї, так і різних галузей. Холдингова компанія виконує роль материнської, а підпорядковані її підприємства - дочірні. Холдингові компанії прагнуть контролювати фінансову, управлінську і маркетингову діяльність дочірних підприємств і виконують, як правило, наглядові функції. Розрізняють два типи холдингу: чистий, що створюється для регулювання діяльності дочірних підприємств, контрольний пакет акцій яких знаходиться у холдингу, і змішаний, при якому, крім контрольних функцій за дочірними підприємствами, холдинг здійснює і певну підприємницьку діяльність, Залежно від складу засновників створюються відкриті і закриті холдинги.

Холдинги відіграють важливу роль в економіці сучасних країн. Вони характеризуються маневреністю здатністю швидко і своєчасно реагувати на потреби переміщення капіталу, розширювати сфери своєї діяльності. Це пов'язано з тим, що розміщення акцій на декількох виробництвах знижує ступінь ризику, забезпечує стабільність доходів за коливань курсу акцій і розміру дивідендів. Холдингові компанії мають такі методи мобілізації фінансових ресурсів, які не під силу окремим підприємствам і фірмам.

Критерієм класифікації підприємств є і форма власності на майно, що є матеріальною основою функціонування підприємства. Воно може бути об'єктом приватної, групової (колективної), державної і змішаної власності. Залежно від цього розрізняють приватні, колективні, державні та змішані підприємства.

Відповідно до Господарського кодексу України приватним є підприємство, що діє на основі приватної власності одного або декількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та їх праці чи з використанням найманої праці, а також на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Колективним є підприємство, основане на майні, що є власністю осіб, які його утворили. До цієї групи підприємств належать колективні підприємства, основані на власності трудового колективу підприємства, господарські товариства, виробничі кооперативи, колективні сільськогосподарські підприємства.

Важливу роль відіграють і державні підприємства - ті, що основані на державній власності. Оскільки остання має два рівні - загальнодержавний і комунальний, то виділяються і дві групи підприємств: загальнодержавні і комунальні. Власником майна перших є вищий орган державної влади, а власник других - органи влади адміністративно-територіальних одиниць. До цього виду належать і казенні підприємства - ті, що здійснюють діяльність, яка за законодавством може проводитись тільки державним підприємством. Це підприємства, головним споживачем продукції яких (понад 50%) є держава, та підприємства - природні монополії. Характерною ознакою казенного підприємства є те, що воно, як юридична особа, не є власником майна, на якому засноване. Його діяльність здійснюється на принципі оперативного управління майном, що є власністю держави.

Ще один вид підприємств залежно від форми власності утворюють змішані (або спільні) підприємства. Це підприємства, основані на майні, що є власністю держави і його недержавних власників. В Україні до цього виду належать спільні підприємства з іноземним капіталом та господарські товариства, у статутному фонді яких є частка державної власності. Починають створюватись і спільні підприємства, засновані на угоді концесії. Особливим видом є унітарне підприємство - комерційна організація, за якою закріплюється власність різних видів державних підприємств, але яка позбавлена права власності на них.

Слід зазначити, що в ряді країн підприємства поділяють на комерційні та некомерційні. До комерційних належать ті, головною метою яких є одержання прибутку. А некомерційними вважають такі підприємства, що не мають на меті одержання прибутку, і які створюються для інших цілей. В Україні такий поділ не знайшов розуміння у законодавців, і при підготовці Цивільного кодексу України в основу класифікації було покладено принцип поділу їх на юридичні особи публічного та приватного права. Перші створюються для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті. Це міністерства, відомства, установи соціальної сфери, культурно-освітні заклади. Другі створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах.

Отже, підприємство є, з одного боку, організаційно-технологічною одиницею, головне призначення якої - створення благ. Водночас в умовах ринкової економіки підприємство завжди виступає у певній організаційно-правовій формі, що визначає його правовий статус у тих відносинах, в які воно вступає в процесі економічної діяльності. Залежно від різних критеріїв при класифікації виділяють різні види підприємств.

7.4. Капітал як матеріальна основа підприємництва

Здійснення підприємницької діяльності неможливе без ресурсів, з яких і виготовляються блага. Вони включають різні засоби виробництва - будівлі, споруди, устаткування, сировину, паливо тощо, а також необхідні фінансові ресурси. Економісти називають їх капіталом. З'ясуванню суті капіталу надавали великого значення всі школи економічної теорії. Але єдиної трактовки цього поняття не досягнуто і зараз. Прибічники марксистської економічної теорії мають один підхід, економісти-немарксисти - інший.