- уповільнення темпів розвитку енергомістких галузей, що знизить їх частку у ВВП;
- поліпшення галузевої структури галузей, що виробляють матеріали, і структури матеріалів, за рахунок переважного розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості та підтримки високих темпів розвитку лісової, деревообробної і целюлозно-паперової галузей та промисловості будівельних матеріалів;
- активізація розвитку і підвищення в структурі промислового виробництва частки соціально орієнтованих галузей - легкої і харчової промисловості;
- підтримання високих темпів розвитку машинобудування і металообробки, проведення робіт з конверсії та диверсифікації підприємств військово-промислового комплексу, що створює матеріально-технічну основу для переоснащення інших галузей економіки та здійснення структурної перебудови в цілому.
Реалізація структурних змін на другому рівні відбуватиметься шляхом:
- підвищення соціальної орієнтації виробництва в кожній галузі;
- формування ефективної структури виробництва в окремих комплексах і галузях через обмеження розвитку сировинних та напівфабрикатних виробництв, збільшення частки виробництв, що мають завершений технологічний цикл і поліпшують використання власного природноресурсного потенціалу;
- науково-технічного оновлення виробництв, впровадження нових ефективніших і екологічно безпечних технологій, підвищення якості й технологічного рівня продукції, освоєння нових прогресивних ЇЇ видів, що будуть конкурентоспроможними на зовнішньому ринку і замінюватимуть імпортні матеріали;
- розвитку виробництва для задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації.
Структурна перебудова в агропромисловому комплексі спрямовується на істотне збільшення продовольчого і сировинного потенціалу країни, поліпшення задоволення потреб населення в різноманітних і якісних харчових продуктах, забезпечення експортної орієнтації виробництва. Переважного розвитку будуть набувати такі галузі АПК, як зернове господарство, вирощування олійних культур, цукрових буряків, виробництво м'яса і молока та переробної промисловості. Це ті галузі, що спираються на значні земельні і трудові ресурси, сприятливі природні умови та традиції сільського господарства України.
Важливим напрямом структурної перебудови АПК є перехід до інтенсивного типу розвитку виробництва, а саме: застосування технологій ресурсозбереження у рослинництві і тваринництві, нових поліпшених сортів і гібридів сільськогосподарських культур, високопродуктивних порід худоби та птиці, зміцнення кормової бази, освоєння ґрунтозахисних систем землеробства, поглиблення регіональної внутрішньогалузевої спеціалізації виробництва. У переробній промисловості головна увага зосереджуватиметься на поглибленні переробки сировини, нарощуванні виробництва готових до споживання продуктів, напівфабрикатів, кулінарних виробів, продукції лікарсько-профілактичного призначення, збагаченої радіопротекторами і біологічно активними речовинами, тощо. У цукровій, масложировій, спиртовій і м'ясопереробній промисловості перевага віддаватиметься модернізації та реконструкції вузькоспеціалізованих підприємств, що значно підвищить рівень комплексної переробки сировини, забезпечить економію матеріалів, паливно-енергетичних і водних ресурсів. У результаті буде забезпечено раціональну структуру АПК, який постачатиме у промисловість сільськогосподарську сировину, а населенню - високоякісні продовольчі товари, а також посяде стале місце у світовій торгівлі.
Структурні перетворення економіки України передбачають значне розширення і вдосконалення невиробничої сфери, здійснення істотних заходів соціального захисту населення. В умовах переходу до ринкової економіки розвиток таких галузей, як освіта, охорона здоров'я, житлове і комунальне господарство, культура і мистецтво, фізична культура і спорт базуватиметься на таких принципах:
- забезпечення державної підтримки розвитку сфери послуг на рівні, який гарантує нормальні умови життєдіяльності;
- максимальне залучення недержавних коштів на утримання і розвиток закладів галузей соціально-культурного призначення;
- комерціалізація сфери послуг за умови, що впровадження тут ринкових відносин не завдасть шкоди суспільству.
Важливим напрямом структурної перебудови є підвищення конкурентоспроможності виробництва, збільшення експортного потенціалу країни. Це для України має особливе значення, бо сприяє прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню її до регіональних і світових ринків товарів та створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва. В сучасному світі конкурентоспроможність все більше визначають не традиційні фактори, такі як природні і трудові ресурси та капітал, а фактори вищого порядку - інфраструктура країни, її науковий потенціал, рівень освіти населення, спеціальні знання у вигляді науково-технічних баз даних з окремих галузей і виробництв, наявність фахівців відповідного профілю знань. Україна має високий рейтинг у забезпеченості такими факторами, що створює широкі можливості для отримання конкурентних переваг. Стратегія структурної перебудови і спрямовується на підвищення ефективності використання названих факторів, насамперед, у галузях промисловості. Для цього необхідні ґрунтовні дослідження конкурентного середовища, визначення особливостей національної економіки, що забезпечать конкурентні переваги для вітчизняних виробників.
Структурна перебудова економіки України здійснюється і в таких напрямах як формування енергозберігаючої моделі розвитку економіки, технологічне оновлення виробництва, реструктуризація підприємств та створення ефективних регіональних структур економіки.
23.4. Структурна політика як фактор реструктуризації економіки
Структурна перебудова є багатогранним складним процесом. її здійснення передбачає сукупність заходів держави, що визначають параметри структурних змін в економіці і забезпечують організаційно-фінансові заходи їх реалізації. Вони і становлять структурну політику держави, яка реалізується через прямі й непрямі методи впливу, різноманітні інструменти, в тому числі і політичні. Для окремих сфер діяльності держава може запроваджувати особливі режими, що створюють сприятливі умови зайнятим тут підприємцям. Держава може стимулювати чи стримувати розвиток певної галузі, виробництва чи регіону через податки, пільгове кредитування, субвенції та інші економічні й адміністративні важелі.
Структурна політика в постсоціалістичних країнах має свої особливості. Вони зумовлені тим, що структурні зрушення пов'язані з ринковою трансформацією економіки, розвиваються в інших умовах, ніж у розвинених країнах. Структурні перетворення в економіці постсоціалістичних країн повинні відбуватись одночасно з ринковими трансформаціями, що й вимагає врахування у структурній політиці принципово нових чинників, що впливають на них. Це надає структурній політиці суперечливого характеру. її головною метою є допомога розвитку ринкового сектора економіки, який здійснюється шляхом сприяння встановленню ринкової інфраструктури, насамперед недержавних центрів інвестиційної активності. Саме через інвестиції чиниться вплив на формування галузевих і міжгалузевих пропорцій національної економіки. Надійний потенціал інвестиційних ресурсів є фундаментом структурної перебудови. Головна перешкода для інвестиційного процесу в Україні на сучасному етапі економічних перетворень полягає у вкрай обмежених можливостях внутрішніх нагромаджень та нездатності приватних інвесторів подолати проблеми нестачі інвестицій для забезпечення економічного зростання. Скоротились державні капіталовкладення та бюджетні кредити. Суттєво зменшились приватні інвестиції через падіння обсягів виробництва і жорстку фіскальну політику держави. Обмежені також довгострокові кредити комерційних банків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТЕМА 23. Структурна перебудова економіки“ на сторінці 3. Приємного читання.