Розділ «ТЕМА 23. Структурна перебудова економіки»

Структурна перебудова спирається і на такі концептуальні принципи, як використання інтеграційних процесів. Поглиблення інтеграційних процесів створює сприятливі умови для структурних змін в економіці на основі використання вигід, що дають нові відносини України з країнами далекого і близького зарубіжжя. Україна знаходиться між індустріально розвинутими країнами Західної Європи і багатими на сировинні та енергетичні ресурси державами Східної Європи і Азії. Це сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв'язків як з традиційними партнерами - країнами СДН і колишньої РЕВ, так і подальшій інтеграції України у світове економічне співтовариство. Позитивним фактором розвитку таких відносин є розгалужена мережа залізниць, автомагістралей, трубопровідного і водного транспорту. Але необхідно зазначити, що використання зовнішньо-економічних зв'язків України буде пов'язано із загостренням конкурентної боротьби як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках.

Масштабність завдань структурної перебудови економіки зумовлює структуризацію її у часі. Зазвичай виділяють три періоди або етапи: стабілізаційний, або короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. Перший етап тривав до 2000 р. Його мета - призупинення спаду виробництва, фінансова стабілізація, збереження науково-технічного потенціалу держави та створення умов виходу економіки з кризового стану. Для нього характерні такі риси, як здійснення заходів фінансової стабілізації, налагодження грошового обігу і подолання високих темпів інфляції, підвищення мотивації до праці й підприємницької діяльності, збереження науково-технологічного і виробничого потенціалу високотехнологічних і науковомістких виробництв, налагодження державного регулювання процесами структурної перебудови.

На другому етапі відбувається активізація економічного розвитку. Його мета - відродження позитивних тенденцій у виробничій та інвестиційній діяльності. До його істотних ознак можна віднести налагодження сталих господарських зв'язків на ринковій основі, формування експортного потенціалу, здатного забезпечити активний торговий баланс країни, посилення переорієнтації капіталів та підприємницької діяльності з торгівлі на виробничу сферу, перехід до застосування переважно економічних механізмів стимулювання і регулювання структурних перетворень, остаточне визначення майбутньої моделі економіки України, створення сприятливого інвестиційного клімату для активізації інноваційних процесів в економіці. Тривалість цього етапу становить у середньому 10-15 років.

Третій етап можна визначити як становлення раціональної структури економіки. Головною його метою є досягнення сталого і ефективного функціонування всіх життєво важливих систем України, створення умов для забезпечення високої якості життя населення та рівноправного партнерства України у світовому економічному співтоваристві. Основними ознаками таких змін є відтворення науково-технічного потенціалу країни на рівні світових науково-технічних досягнень, переходу до переважно інтенсивного типу економічного зростання, розв'язання паливно-енергетичної проблеми та забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу України.

Розглянемо основні напрями структурної перебудови.

23.3. Основні напрями структурної перебудови економіки

Структурна перебудова має широкий спектр впливу на формування і розвиток ефективної ринкової моделі економіки. Реалізація її цілей передбачає визначення основних напрямів. Це, по-перше, формування макроекономічних пропорцій, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці. Такі пропорції повинні, з одного боку, забезпечити найсприятливіші умови для підвищення темпів зростання ВВП як основного показника, що визначає ресурсні можливості економіки, а з іншого - ефективне його використання в таких сферах, як кінцеве споживання, інвестиції та зовнішня торгівля. Щоб ці пропорції сформувати, потрібні такі заходи:

- стабілізація і поступове підвищення темпів розвитку економіки;

- підвищення ефективності виробництва, передусім за рахунок зниження матеріаломісткості виробництва на основі прогресивних технологій;

- формування галузевої структури виробництва ВВП, наближеної до структури розвинених країн. Це потребує високих темпів розвитку сфери послуг;

- досягнення ефективнішого використання ВВП за рахунок збільшення частки споживання населенням матеріальних благ і послуг, нарощування експортного потенціалу та формування позитивного сальдо торгового балансу.

Другим напрямом структурної перебудови економіки є розвиток науково-технічного потенціалу, максимальне його спрямування на розроблення, освоєння та широке використання принципово нових машин, технологій та матеріалів. Реалізація цього напряму передбачає:

- забезпечення збереження кадрового і наукового потенціалу країни;

- створення умов для розвитку тих науково-дослідних установ, що забезпечують розвиток прогресивних галузей економіки;

- диверсифікацію науково-технічного потенціалу військово-промислового комплексу.

Третім напрямом структурної перебудови е радикальна зміна природокористування для зменшення технологічного навантаження на навколишнє середовище. Це передбачає:

- заходи з підвищення ефективності використання природних ресурсів;

- перехід на екологічно чисті технології і виробничі процеси, виведення з дії екологічно шкідливих виробництв.

Втілення в життя зазначених основних напрямів структурної перебудови потребує суттєвих змін у матеріальному виробництві, соціальній сфері і регіональній структурі економіки. Насамперед, зміни повинні відбуватися у промисловому комплексі країни, який є досить потужним. За обсягом виробничих фондів Україна належить до індустріально розвинутих країн світу. Але їх якісні показники суттєво поступаються сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Тому цей комплекс далеко не повністю відповідає потребам економіки країни, бо недостатньо орієнтований на виробництво продукції кінцевого споживчого попиту, перевантажений галузями первинного сектора економіки з низьким ступенем переробки сировини, має високу матеріало- і енергомісткість виробництва в умовах майже монопольної залежності від імпорту енергоносіїв. Значна частина промислового комплексу України зорієнтована на випуск військової продукції за відсутності завершених технологічних циклів виробництва, а галузі цивільного виробництва мають відсталий технологічний і економічний рівень виробництва, що зумовлює недостатню конкурентоспроможність багатьох видів промислової продукції. Тому в промисловому комплексі повинні відбуватися зміни, спрямовані на створення високотехнологічного конкурентоспроможного виробництва, адаптованого до ринкових умов, здатного задовольняти як переважну частину власних потреб економіки України, так і брати активну участь у світогосподарських зв'язках на взаємовигідних умовах. Такі зміни здійснюватимуться одночасно на двох рівнях - міжгалузевому і галузевому.

На міжгалузевому рівні буде поступово підвищуватись частка галузей з виробництва споживчих товарів, прогресивних видів матеріалів та засобів технічного переоснащення економіки. Це дасть змогу сформувати міжгалузеву структуру виробництва, адекватну потребам економіки України і світовому досвіду. Такі пропорції в промисловому комплексі передбачається досягти за рахунок таких заходів: