Розділ «ТЕМА 20. Глобалізація економіки»

Які ж наслідки економічної глобалізації! Вони є неоднозначними - як позитивні, так і негативні. В умовах глобалізації економіки діяльність людства вийшла за межі національно-державних кордонів. Але при посиленні націоналізму, поляризації рівнів розвитку окремих країн, наявності сил, що зацікавлені у збереженні окремих переваг, процес глобалізації світової економіки здійснюється через регіоналізацію та транснаціоналізацію, які водночас і обмежують його. Ця суперечність посилюється тим, що нинішні форми глобалізації не відповідають інтересам переважної більшості країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою.

Процеси глобалізації світової економіки безпосередньо впливають на економічний і соціальний розвиток усіх країн світу. Під її впливом високими темпами розвиваються світова торгівля товарами і послугами. Протягом 1990-х років щорічні темпи збільшення її обсягу становили 7,9%, тоді як зростання ВВП - 2,9%. Відбувається інтенсифікація потоків прямих іноземних інвестицій. З 1980 р. вони збільшились у розвинених країнах у 4,8 рази, у країнах, що розвиваються, - у 9,4 разу. Посилилась також мобільність робочої сили у межах світової економіки. Зростаюча роль ТНК посилює конкурентну боротьбу у світовій економіці.

Усі пі процеси, що відбуваються в умовах глобалізації, справили певний вплив на економічний розвиток у світі, сприяли прискоренню економічного зростання в багатьох країнах світу. Протягом останньої чверті XX ст. обсяг світового реального ВВП зріс удвічі. Це позитивно позначилося на соціальному розвитку. За період з 1960 р. до 1994 р. за розрахунками спеціалістів Програми розвитку ООН реальні доходи на душу населення, розраховані за паритетами купівельної спроможності національних валют, зросли в середньому у світовому співтоваристві в 2,69 разу, в т. ч. у країнах, що розвиваються, - у 3,17 разу. Навіть у країнах з низьким рівнем розвитку (у них проживає 1/10 населення планети) вони збільшились з 561 до 965 доларів паритету купівельної спроможності. Це покращило умови життя людей, розширило можливість підвищувати рівень освіченості, кругозору, долучення до досягнення світової культури. Глобалізація стимулює також зростання участі та ролі всіх груп і членів суспільства в боротьбі з деградацією навколишнього природного середовища світу.

Має позитивні наслідки і фінансова глобалізація. Лібералізація руху капіталів пом'якшує дефіцит фінансових ресурсів у світі, внаслідок цього в сучасних умовах у значній частині країн, особливо розвинутих, капітал не є дефіцитним ресурсом. Посилення конкуренції в умовах глобалізації приводить до зниження вартості фінансових ресурсів. Переміщення фінансових потоків із сегментів ринку з високим ступенем ризику до тих, де він нижчий, в умовах фінансової глобалізації позитивно впливає на стабільність глобальної фінансової системи у довгостроковій перспективі.

Водночас не можна не помічати і негативних наслідків глобалізації. Виграш від глобалізації розподіляється зовсім нерівномірно як між країнами, так і в межах країн. її плодами користуються передусім розвинуті країни, що зумовлює збільшення розриву у рівнях економічного розвитку між ними та країнами, що розвиваються. Співвідношення доходів 1/5 частини народонаселення, що проживає у найзаможніших країнах, і 1/5, що проживає в найбідніших країнах, у 1913 р. дорівнювало 11 : і, у 1900 р. - 30 : І, а в 1997 р. - 74 : І. На багаті і високорозвинуті країни ОЕСР, де проживають 19% світового народонаселення, припадає 71% глобальної торгівлі товарами та послугами, 58% прямих іноземних інвестицій та 91% усіх користувачів Інтернету. Активи трьох найбагатших мільярдерів світу більші, ніж сукупний ВВП усіх найменш розвинутих країн світу з населенням 600 млн осіб. У країнах, що розвиваються, щорічні втрати через невигідні умови торгівлі та можливості доступу до праці та фінансів становлять 500 млрд дол., що в 10 раз перевищує обсяг іноземної допомоги цим країнам.

Про поглиблення диференціації доходів серед країн світу свідчить і такий факт. Після Другої світової війни доходи найбагатших 20% населення нашої планети перевищували доходи 20% найбіднішого населення у 30 разів, а на початку XXI ст. цей показник подвоївся. Нині у світі нараховується 9 млн осіб, статок яких перевищує 1 млн дол.

Глобалізація приводить до диференціації доходів не тільки між країнами, а й усередині країни. її плодами переважно користуються ТНК, для яких вона відкриває широкий доступ на нові ринки, до рідкісних ресурсів, кваліфікованої і відносно дешевої робочої сили. Водночас немало суб'єктів національної економіки навіть у розвинених країнах несуть збитки і нерідко розорюються, не витримуючи конкуренції з боку ТНК. Не скорочується розрив між багатими і бідними верствами населення навіть у розвинутих країнах. Так, доходи 20% найбагатшого населення перевищують доходи 20% найбіднішого у Великій Британії в 9,6 разу, США - 8,9 разу, Швейцарії - 8,6 разу. У США 1/5 сімей на початку XXI ст. зосередила 80% національного багатства, а 1% сімей - 40% багатства. В той же час частка населення, що балансує на межі бідності, становить майже 1/3 населення. Частка населення, що проживає за межею бідності, становить у Нідерландах 14%, в Іспанії - 21%.

Суттєві негативні результати принесла і фінансова глобалізація. Посилюється залежність світової економіки від функціонування фінансового (грошового), а не реального капіталу. Грошові капітали починають переважати обсяг реального сектора економіки, відриваючись від нього. А тому стан національних економік усе більше залежить від їх фінансів, на які суттєво впливає грошовий капітал нерезидентів та стан фінансових ринків інших країн. Відтік з країни спекулятивних грошових капіталів нерезидентів нерідко приводить до значних потрясінь національних економік. Негативно впливає фінансова глобалізація і на регулювання національними урядами фінансів своєї країни. В усіх країнах посилюється вплив ТНК та міжнародних фінансових організацій на національні фінансові ринки, обмежуючи вплив на них з боку національних урядів.

Фінансова глобалізація за певних умов приводить до світових фінансових криз. Це спричиняється невідповідністю між економічним становищем економіки країни і політикою її уряду. Погіршення кон'юнктури в країні веде до "втечі" спекулятивних капіталів, що Й зумовлює фінансову кризу. Через це виникає паніка на міжнародних фінансових ринках, що нерідко завершується світовою фінансовою кризою. Прикладом є азійська фінансова криза 1997-1999 років та світова фінансова криза 2008-2009 років. Перша розпочалася у країнах Південно-Східної Азії і привела до значного зменшення портфельних інвестицій на ринках країн, що розвиваються, спричинила паніку на фондових біржах світу та величезні збитки багатьох компаній, що негативно позначилось на кон'юнктурі усієї світової економіки. Ще більш руйнівний вплив на світову економіку здійснила криза 2008-2009 років.

Ці факти підтверджують суперечливість наслідків економічної глобалізації. Фахівці науково-дослідного Інституту соціального розвитку при ООН зазначали: "Відкриваючи небувалі можливості одним людям і цілим країнам, ті ж глобалізаційні сили відіграють не останню роль у зростанні зубожіння інших людей і країн, їх невпевненості у завтрашньому дні, у послаблені соціальних інститутів і систем соціального захисту, у розмиванні традиційних особистісних і суспільних цінностей".

Отже, глобалізація економіки так, як вона здійснюється у сучасному світі, має як конструктивний, так і деструктивний характер, як позитивні, так і негативні наслідки. Загострення суперечностей глобалізації, негативні соціальні наслідки певних її процесів породили громадський рух антиглобалістів. Його ідеологічною платформою є заперечення нестримної гонитви ТНК за прибутками будь-якою ціною всупереч іншим суспільним цінностям. Антиглобалізм виступає як важливий фактор стримування негативних результатів глобалізації, насамперед у соціальній сфері. Глобалізація - це об'єктивний процес планетарного характеру, зупинити який неможливо. Однак необхідні зусилля світового співтовариства, щоб, не зменшуючи переваг глобалізації, створити механізм, який би мінімізував її негативні наслідки. Такий підхід стосується і України. Вона не може бути осторонь глобалізаційних процесів, інакше опиниться на узбіччі цивілізації. Україна повинна стати конкурентоспроможною на світових ринках. Досягти цього можна шляхом інтегрування її економіки у світову. Розв'язання цього завдання насамперед пов'язано з інтеграцією у ЄС. Одним із важливих кроків на цьому шляху є вступ до Світової організації торгівлі.