Розділ «ЧАСТИНА ІІІ. Макроекономіка»

Тому в розвинутих країнах ринкової економіки перейшли до нової системи визначення грошової величини національного продукту - системи національних рахунків. її теоретичною основою є суб'єктивна концепція, згідно з якою будь-яка праця, що створює благо, яке має корисність, незалежно від сфери застосування, є продуктивною, і його цінність, або вартість, має враховуватись при визначенні грошової величини національного продукту. Тобто цією системою беруться до уваги всі види діяльності суб'єктів господарювання, пов'язані як з матеріальним, так і нематеріальним виробництвом.

При визначенні грошової величини національного продукту важливо уникнути так званого повторного рахунку. Національний продукт є сумою благ, створених усіма суб'єктами національної економіки. Найпростішим способом визначення його грошової величини є складання вартості усіх цих благ. Однак такий підхід не дозволяє зробити об'єктивну грошову оцінку національного продукту, бо в результаті поділу праці частина створених благ використовується як компонент інших благ. Тому вартість таких благ при простому складанні буде враховуватись декілька раз.

Цю залежність можна простежити на такому прикладі. Розглянемо процес виробництва хліба. Для спрощення припустимо, що єдиним компонентом, з якого виготовляється хліб, є борошно. Початок процесу виготовлення хліба здійснює фермер, який вирощує пшеницю і продає її мірошнику за ціною 1000 грн. Той переробляє її на борошно, яке продає будочнику за 1500 грн. Останній виготовляє з цього борошна хліб, який і реалізує за 2500 грн. Таким чином, вартість виготовленої цими трьома виробниками продукції становить 6000 грн (1000 + 1500 + 2500).

Але цю величину вартості не можна вважати дійсною вартістю створених благ. Справа у тому, що для виробництва хліба вартістю 2500 грн було використано пшеницю на суму 1000 грн і борошно на суму 1500 грн. Тобто в сумарній вартості благ, створених цими виробниками, вартість пшениці і борошна враховується декілька разів, що і завищує справжню вартість створеного продукту, яким є хліб. Щоб уникнути цього, потрібно вартість компонентів із цієї сумарної вартості вирахувати. І справжня вартість створеного продукту буде такою: 6000 грн - (1000 грн + 1500 грн) = 2500 грн.

Для усунення повторного рахунку при обчисленні грошової величини національного продукту виділяють проміжний і кінцевий продукти. До проміжного продукту належать товари та послуги, вироблені у поточному періоді і використані для виробництва у цьому ж періоді. Це сировина, паливо, енергія, комплектуючі вироби. Кінцевий продукт - це ті товари та послуги, створені у поточному періоді, що остаточно виходять за межі поточного виробництва і використовуються для особистого споживання, нагромадження (інвестицій), експорту та заміщення зношених засобів виробництва (амортизація). Тобто кінцевий продукт охоплює товари та послуги, що створюються протягом поточного періоду і не використовуються з метою проміжного споживання.

Отже, національний продукт - це загальна вартість благ, що вироблені протягом певного періоду як резидентами, так і нерезидентами за вирахуванням проміжного споживання. Одним із найзагальніших макроекономічних показників його виміру є валовий внутрішній продукт.

12.3. Поняття та способи обчислення валового внутрішнього продукту

Валовий внутрішній продукт є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів та послуг, створених на території даної країни протягом певного періоду часу (як правило, за один рік). Це сукупна вартість усіх кінцевих матеріальних і нематеріальних благ, що створені, розподіляються та використовуються резидентами та нерезидентами в національній економіці протягом року.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) є найзагальнішим показником остаточного результату економічної діяльності в межах країни. Він характеризує єдність взаємопов'язаних економічних процесів як у сфері матеріального виробництва, так і в соціальній сфері, охоплює результати економічної діяльності усіх суб'єктів національної економіки. ВВП виступає грошовим вимірником ринкової вартості виробництва кінцевих благ і має кількісний та часовий вимір (рік, квартал, місяць).

При обчисленні ВВП потрібно враховувати ряд обставин. По-перше, необхідно уникнути повторного рахунку, тобто врахування однієї і тієї ж продукції декілька разів. А тому при визначенні ВВП необхідно брати до уваги ринкову ціну лише кінцевих матеріальних і нематеріальних благ.

По-друге, необхідно врахувати максимально можливу кількість створених благ. Справа в тому, що статистика не враховує ряд компонентів економічної діяльності. Це насамперед діяльність, що здійснюється поза організованими ринками. Прикладом є продукція домашніх господарств. Значна частина благ, що створюються у цих господарствах, офіційною статистикою не може враховуватися, бо використовується поза ринком. Однак на їх виготовлення затрачується праця, і вони збільшують реальний обсяг національного продукту. Те саме стосується і благ, створених у тіньовій економіці, продукція і доходи якої приховуються від офіційних державних органів. Тому при обчисленні ВВП використовуються спеціальні методи вартісної оцінки таких благ, що дозволяє точніше визначити ВВП.

По-третє, до вартості ВВП повинна включатися вартість товарів, виготовлених лише протягом поточного періоду. Якщо, наприклад, у поточному періоді продається будинок, збудований декілька років тому, то його вартість не включається у ВВП, а враховується лише вартість послуги маклера, який здійснював його продаж.

По-четверте, до ВВП включається вартість благ, створених як резидентами, так і нерезидентами на території даної країни, тобто весь випуск продукції, створеної факторами виробництва, що є внутрішніми для даної країни незалежно від того, хто ними володіє.

Обчислення ВВП здійснюється трьома методами (див. схему 12.7).

Метод доданої вартості полягає у визначенні на кожній технологічній стадії руху продукту суми даної вартості. Остання є ринковою ціною обсягу продукції, виробленої фірмою, за вирахуванням спо

Схема 12.147. Способи обчислення валового внутрішнього продукту

житої сировини, палива, матеріалів та напівфабрикатів, придбаних фірмою у постачальників. Вона, по суті, є тим доходом, що приноситься факторами виробництва - заробітною платою, прибутком, відсотком та амортизацією. Процес створення доданої вартості відбувається таким чином (див. схему 12.8).

Схема 12.8. Механізм створення доданої вартості

На цій схемі показано процес створення доданої вартості при виготовленні вовняної куртки. Фірма А, вирощуючи овець, одержує з них вовну, яку продає ткацькій фабриці за 60 грн. Оскільки фермер не здійснив жодних закупок, щоб отримати цю вовну, то ці 60 грн є для нього доданою вартістю, тобто отриманим доходом. На ткацькій фабриці з придбаної вовни виробляють тканину, що реалізується за 100 грн. Оскільки при цьому було придбано вовни за 60 грн, то з вирученої суми від продажу тканини вони вираховуються, і додана вартість становить 40 грн (100 мінус 60). Аналогічно визначається додана вартість і іншими фірмами. При цьому загальна сума доданої вартості, створеної усіма фірмами, становить 205 грн, тоді як сума цін проданих усіма фірмами товарів дорівнює 690 грн. Остання включає, крім доданої вартості, і проміжний продукт - 485 грн.

Слід звернути увагу ще на один момент. Сума доданої вартості, створеної усіма фірмами, дорівнює ціні кінцевого продукту, яким є вовняна куртка, продана роздрібним продавцем за 205 грн. Звідси висновок: вартість кінцевого продукту дорівнює сумі доданої вартості, створеної усіма виробниками цього продукту. І якщо скласти додану вартість, створену всіма суб'єктами національної економіки, то одержана сума за величиною буде вартістю кінцевого продукту, або валовим внутрішнім продуктом.