За поведінкою особистості можна визначати успішність її соціалізації, тобто процесу входження до різних спільнот людей.
Поведінка особистості – взаємодія з довкіллям, опосередкована зовнішньою і внутрішньою активністю у формі цілеспрямованої послідовності вчинків.
Важливою складовою процесу соціалізації людини є виникнення і розвиток уявлень про правила поведінки, що співпадають чи не співпадають з традиціями і звичаями людської спільноти, про моральне чи аморальне, таке, що схвалюється або засуджується, що дозволено або заборонено тощо.
Оцінка будь-якої поведінки передбачає порівняння її з певною нормою (від лат. norma – точний припис, зразок).
При цьому за норму можна брати:
• статистичну норму (особливості поведінки, що властиві більшості людей у популяції);
• соціальну норму (моральні, правові, професійно-організаційні або інші вимоги до поведінки, що висуває суспільство в певний період розвитку);
• норми психічного здоров'я, психічну норму особистісного розвитку тощо.
Нормальна, або гармонійна, поведінка характеризуєшся:
• 1) збалансованістю попонних процесів (на рівні властивостей темпераменту, типу вища нервової діяльності);
• 2) адаптивністю та самоактуалізацією (на рівні характерологічних особливостей);
• 3) духовністю і самоактуалізацією (на особистішому рівні).
За результатами порівняння з нормою визначають нормальну (таку, що відповідає нормі) та аномальну девіантну поведінку особистості.
Девіантна поведінка – система вчинків особистості, що відхиляються від загальноприйнята норми (норми психічного здоров'я, права, культури, моралі тощо).
Залежно від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства, девіантна поведінка поділяється на п'ять типів (табл. 1).
Таблиця 1
Теорії девіації
| Біологічні | Ч. Ломброзо У. Шелдон | Особливості фізіологічної будови тіла є причиною девіації |
| Психічні та психіатричні | З. Фрейд | Конфліктність особистості, що є результатом боротьби між свідомим та підсвідомим, викликає девіації |
| Д. Крессі К. Шуесслер | Причиною девіації є наявність в особистості психічних комплексів | |
| Ж. Пінатель | Егоцентризм, агресивність, афективність – центральний стрижень кримінальної здатності | |
| Соціологічні: · 1) теорія соціального контролю; 2) теорія соціалізації; 3) теорія аномії | Б. Дюркгейм | Відсутність чіткої регуляції поведінки людей внаслідок несформованості в суспільстві чітких норм та цінностей. Послаблення феномена соціальної солідарності |
| А. Коуен | Девіантній поведінці люди навчаються в процесі засвоєння культури певної групи | |
| Р. Мертон | Виникнення девіації відбувається у результаті розвитку між культурними цілями суспільства та соціально схваленими засобами їх досягнення | |
| Культурологічні | Т. Селлі · У. Міллер | Причина девіації – у конфліктах між нормами офіційної культури та субкультури |
| Теорія стигматизації (клейміння) | М. Гофман Ч. Беккер | Девіація – це "клеймо", яке групи, що наділені владою, ставлять на поведінку менш захищених груп або окремої особи |
Ризикологія – наука про основні закономірності, принципи та інструментарій виявлення, врахування, оцінювання й управління ризиком, який відображає характерні особливості сприйняття зацікавленими суб'єктами господарювання об'єктивно наявних невизначеності, конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, оцінювання, управління об'єктами ризику, котрі обтяжені можливими загрозами й невикористаними можливостями.
Фактори ризику девіантної поведінки дітей і молоді:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки“ на сторінці 1. Приємного читання.
