Правова культура особистості в соціокультурному просторі

Правова педагогіка

В сучасних умовах актуальною проблемою розвитку сучасних демократичних процесів української державності є формування правової культури, оскільки вона є основою економічного, політичного та ідеологічного поступу української нації. Правовий прогрес, до якого прагне Україна, здійснюючи запровадження в життя ідей створення громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави, може бути реальністю лише за умови, що політична і правова реформи поєднуватимуться з формуванням правової культури українського суспільства, усіх його соціальних груп. Складовою загальної культури людства є правова культура, в якій акумулюються досягнення суспільства у розвитку права, правових ідеалів та цінностей суспільства, ступінь розвитку держави у сфері захисту прав і свобод людини. Саме зв'язок правової культури з правом, правосвідомістю, правовими відносинами, законністю і правопорядком, правотворчістю та застосуванням норм права відрізняють її від інших форм культури.

В сучасній юридичній науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення правової культури на категоріальному рівні. Наприклад в російській літературі 90-х років XX ст. нараховувалось понад 250 визначень правової культури, число яких постійно зростає. Це зумовлено різними пізнавальними та практичними завданнями, науковим аналізом цього явища під різним кутом зору. Вивчення цієї проблематики надає можливість виокремити декілька основних підходів до розуміння поняття правової культури.

Перш за все, правова культура відображає ціннісно-правовий та ідейно-правовий стан суспільства на окремому історичному етапі, характеризує рівень правосвідомості, розуміння права та повагу до закону. Правова культура розуміється і як сукупність всіх компонентів, суб'єктів юридичної діяльності в аспекті прогресивного розвитку суспільства, постійного збагачення новими теоретико- правовими знаннями.

З іншого боку, під правовою культурою розуміють усе те, що знаходиться у сфері дії права: норми права та правовідносини, правові установи, правосвідомість і правова поведінка.

Таким чином, можливо констатувати факт, що еволюція формування поняття "правова культура" має тривалу історію. Можливо припустити, що поняття "правової культури" генетично виникло в рамках європейської науки в результаті сполучення спільних філософсько-соціологічних понять культури та права. Академік Російської академії наук В. Нерсесянц вважає, що правова культура – це "правова культура розвиненого і ефективно функціонуючого громадянського суспільства і правової держави. За своєю суттю і основною ідеєю вона є культурою визнання, захисту і здійснення прав та свобод людини і громадянина в якості вищих цінностей".

У монографії за редакцією українських вчених Ю. Битяка та І. Яковюка, правова культура визначається як "система позитивних проявів правової дійсності, що концентрує в собі досягнення юридичної науки і практики. Вона виступає внутрішньою духовною стороною правової системи і пронизує правосвідомість, право, правовідносини, законність і правопорядок, правотворчу, правозастосовну та інші види правової діяльності".

Із зазначених визначень правової культури можливо стверджувати, що її потенціал спрямований на становлення в суспільстві справедливості, свободи й гуманізму, поваги до людини як вищої соціальної цінності, захисту її честі й гідності, що є основою для побудови громадянського суспільства.

Отже, на основі аналізу існуючих понять пропонуємо визначення поняття правової культури, як різновиду загальної культури суспільства, який складає систему правових цінностей, що відповідають вимогам правового розвитку суспільства, підтримуються і дотримуються суспільством, які відновлюються чи формуються на основі духовних цінностей, правових звичаїв, правових знань, принципів гуманітарної справедливості, своєю якісною властивістю сприяють правовій розвиненості особи, позитивному характеру її правової діяльності, адекватній оцінці правової дійсності та реальному забезпеченню найвищої цінності – реалізації та захисту прав людини.

Правову культуру необхідно розуміти як одну із загальнолюдських цінностей, як складне утворення загальнодемократичних, загальнокультурних надбань прогресивного людства, коли вона стає невід'ємним компонентом цивілізованої і правової держави, яка визначає у своїй організації та діяльності право, яке підпорядковане цивільному суспільству, гарантуючи невідчужені права кожної людини. "Правова культура" є поняттям, яке використовується для ознаки різних структурних компонентів сучасного суспільства, широко використовується як поняття "правова культура особистості", так і "правова культура суспільства" чи соціальної групи.

Аналізуючи таке складне явище, як правова культура, ми розуміємо під цим поняттям структурно-складне цілісне утворення, яке розкриває в собі якісний стан правового життя суспільства. Наприклад, українська дослідниця І. Осика зазначає, що правова культура відображається в "...досягнутому рівні досконалості правових актів, правової і правозастосувальної діяльності, правосвідомості та правового розвитку особистості, а також у ступені свободи її поведінки і взаємної відповідальності держави та особистості, що позитивно впливає на суспільний розвиток і підтримання умов функціонування суспільства". Дослідник А. Малько, відзначаючи факт структурності феномену правової культури, пише, що правова культура особистості – це "знання та розуміння права, а також дії у відповідності до нього, а правова культура суспільства є сукупністю правових культур його членів".

Правова культура повинна відігравати головну роль у розбудові правової держави, оскільки вона тісно пов'язана із формуванням правосвідомості громадян, новим баченням держави як демократичної, суверенної та незалежної, усвідомленням взаємозв'язку права і закону, з визнанням пріоритетної ролі людини і громадянина в цивільно-правових і державно-правових відносинах. Це означає, що правова культура є одним із головних чинників демократизації суспільства, що характеризує правосвідомість та поведінку людини з огляду на рівень і зміст її правового виховання, соціальної активності, юридичної підготовки та загальноосвітнього рівня.

► Правова культура – це система правових цінностей, що відповідають рівню, досягнутого суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності. її можна визначити і як вираз державно-правового досвіду конкретної соціальної життєдіяльності, навичок та цінностей, що впливають на їх юридично значущу поведінку. Тобто правова культура є здатністю діяти "відповідно до закону", а не по "совісті".

Вона немислима без людини і її діяльності, прогресивної спрямованості цієї діяльності. Правова культура виступає як соціальне явище, яке має чітко окреслену мету, що охоплює сукупність компонентів правової реальності в її фактичному функціонуванні і розвитку. Важливо зробити акцент на призначенні юридичних засобів – прогресивний розвиток особи і суспільства, адже правова культура в повній мірі може бути зрозуміла лише в загальному конктексті соціального прогресу. Справжня правова культура не є життєздатною без успадкування всього кращого з минулої історії.

Поняття "правова культура суспільства" характеризує більше ціннісний зріз правової реальності, рівень її поступового розвитку, включаючи в неї досягнення цивілізації.

Змістом правової культури є:

• 1) Правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;

• 2) Правомірна поведінка;

• 3) Результати правомірної поведінки і правового мислення.

Показником правової культури особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правова культура особистості в соціокультурному просторі“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПРАВОВА ПЕДАГОГІКА У ТРАНСФОРМАЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

  • Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму

  • Правова педагогіка в системі педагогічних наук

  • Об'єкт, предмет, завдання правової педагогіки

  • Основні категорії правової педагогіки

  • Методологія правової педагогіки

  • ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • Правова культура особистості в соціокультурному просторі
  • Професійна культура юриста

  • Деформації правової свідомості юриста

  • Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

  • ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

  • Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки

  • Превентивно орієнтована освіта

  • Моделі поведінки батьків: агресії, надії, страхи, безсилля, заперечення, співзалежності

  • ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • Основні категорії пенітенціарної педагогіки

  • Ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації

  • Закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі

  • Методи, прийоми та засоби виховного впливу

  • Особливості організації педагогічного процесу

  • Ресоціалізація

  • Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання

  • ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОСВІТА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СІМ'ЯХ

  • Поняття "тип (сім'я) правових систем"

  • Сім'ї правових систем світу

  • Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

  • Підготовка юристів Бельгії

  • Підготовка юристів Австрії

  • Юридична діяльність та освіта у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Юридична діяльність у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Вища юридична освіта Великої Британії

  • Юридична освіта США

  • Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у країнах традиційного та звичаєвого права

  • Проблемы юридического образования

  • ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ

  • Аналіз конкретних ситуацій

  • Динамічне навчання

  • Рольові інтелектуальні змагання

  • Імітаційні ігри та ігрові технології

  • Дослідницький метод

  • Креативні методи навчання

  • Метод проектів (проблем)

  • Методи навчального пізнання (когнітивні методи навчання)

  • Модерація

  • Система дистанційного навчання Moodle

  • Тренінг