Методи виховання – шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців із метою досягнення виховних цілей.
Поняття "метод" (гр. metodos – ціль дослідження, пізнання) – спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності. Першовідкривачем методів виховання вважають німецького педагога Йогана-Фрідріха Гербарта (1776–1841), який вважав, що філософія визначає мету виховання, а психологія – шляхи до цієї мети.
Метод виховання поділяють на окремі елементи – прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вихователя. їхня дієвість залежить від використання виховних засобів, зокрема засобів виправлення.
Прийоми виховання – складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів та використання допоміжних засобів.
Засіб – 1. Прийом, якась спеціальна дія, що дає можливість здійснити що-небудь, досягти чогось; спосіб. 2. Те, що служить знаряддям у якій-небудь дії, справі
Засоби виховання – надбання матеріальної та духовної культури (художня, наукова література, радіо, телебачення, інтернет, предмети образотворчого, театрального, кіномистецтва тощо), форми і види виховної'роботи (збори, бесіди, конференції, гуртки, ігри, спортивна діяльність), які задіюють під час використання певного методу.
Основні групи методів виправного впливу умовно можна розділити на чотири групи:
• 1. Методи формування і корекції свідомості: переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух.
• 2. Методи формування і корекції позитивного досвіду поведінки: вправи, доручення, вимоги, контроль.
• 3. Методи додаткової мотивації і стимулювання поведінки: змагання, критика, примус, довіри, покарання, заохочення.
• 4. Методи виявлення результатів виправного впливу: спостереження, природній експеримент, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, анкетування, аналіз документації, спеціальні психодіагностичні методики.
У спеціальній літературі наводяться різні класифікації форм педагогічного процесу з ресоціалізації засуджених. Серед найпоширеніших можна виділити такі класифікації:
• за об'єктом педагогічного впливу: а) індивідуальні (об'єкт – окрема особистість); б) групові (об'єкт – відділення засуджених); в) масові (об'єкт – засуджені всієї колонії);
• за видами діяльності засуджених: навчальна, трудова, громадська, дозвіллєва.
Кожний з названих видів діяльності виражається в специфічних формах організації Наприклад, до навчальної діяльності належать такі форми, як уроки, консультації, самостійна підготовка, предметні гуртки та інші, до трудової – трудове змагання, конкурс "Кращий за професією"; до громадської діяльності – збори засуджених, засідання ради активу. Дозвіллєва діяльність засуджених реалізується в таких формах: гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції, перегляд кінофільмів, телепередач тощо.
Засоби виправлення:
• Режим відбування покарання.
Згідно ст. 102 Кримінально-виконавчого Кодексу України, режим у виправних та виховних колоніях – це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання та відбування покарання, що забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їх прав та законних інтересів; безпеку засуджених та персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених в залежності від види колонії; зміну умов тримання засуджених.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи, прийоми та засоби виховного впливу“ на сторінці 1. Приємного читання.
