• вандалізм як спосіб придбання, коли мотивом руйнування є матеріальна вигода;
• вандалізм як помста, відповідь на образу;
• лють через переживання нездатності досягти певної мети і спроба справитися зі стресором;
• нудьга і, відповідно, бажання розважитися, пошук нових вражень, гострих відчуттів;
• вандалізм як спосіб самоствердження, привертання уваги до себе;
• вандалізм як дослідження (у дитячому віці), бажання зрозуміти принципи і механізми функціонування певних речей;
• графіті (від італ. graffito – надряпані, проведені лінії) як різновид комунікації, яке через анонімність звільняє особистість від соціального контролю тощо.
Останній з наведених типів часто слугує засобом вираження придушених внутрішньоособистісних конфліктів і проблем (коли, наприклад, особистість прагне ствердити у такий спосіб власну особистішу чи групову ідентичність, проявити свій протест проти "тиску" соціальних і культурних норм або ж через висловлювання на адресу відомих людей самоствердитися за їх рахунок).
Індикаторами делінквентності є:
• брехня (навмисна, пов'язана з отриманням матеріальної користі; ухилення від виконання своїх обов'язків; шахрайські витівки);
• дії, які не відповідають статусу неповнолітньої особи (купівля алкоголю; відвідування місць, вхід в які не рекомендований неповнолітнім;
• тривалі втечі з дому, попри заборону батьків; шкільні пропуски);
• бійки (наприклад, з використанням зброї чи з проявом жорстокості);
• крадіжки (переважно предметів, котрі не мають значної матеріальної цінності);
• адикції (вживання психоактивних речовин, пристрасть до азартних ігор (гемблінг);
• нанесення шкоди іншим людям (зокрема матеріальної шкоди – навмисне псування чужого майна);
• порушення адміністративного правопорядку (псування чужого майна, водіння мотоцикла, автомобіля у нетверезому стані).
Унаслідок здійснення делінквентних дій особистість може дедалі звикати до думки про їх дозволеність. При цьому, за дослідженням Л. Філонова, спрацьовують спеціальні захисні механізми, за допомогою яких людина може виправдовувати порушення норм. Це:
• хибні уявлення про те, що існують люди, яким усе дозволено ("Правила існують лише д ля посередностей, а я не такий");
• ігноруються, знецінюються самі соціальні норми (через смислові бар'єри, коли норми сприймаються як повчання, що вже набридли).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки“ на сторінці 4. Приємного читання.
