Методологія – це система методів пізнання і практики, тобто система принципів, правил, прийомів, способів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему.
У методології розрізняють:
• методологію наукової діяльності – це система методів (принципи, правила, прийоми, способи і засоби), зокрема, пізнання (відбиття) об'єктів зовнішнього світу та організації (формування) систем наукових знань;
• методологія практичної діяльності – це система методів (принципи, правила, прийоми, способи і засоби) впливу на об'єкти, організації практичної діяльності як одного з об'єктів;
• вчення про систему методів наукової і практичної діяльності – це сукупність наукових знань щодо змісту, структури наукових і практичних методів, умов та правил їх застосування.
Методологічний інструментарій науки багаторівневий і складається із: філософського, загальнонаукового, конкретнонаукового, спеціально- наукового, міждисциплінарного рівнів. Найзагальніший, метанауковий характер має філософська методологія. Методологію другого рівня пов'язують із загальнонауковими методами пізнання: моделюванням, системно-структурним аналізом, формалізацією, абстрагуванням, індукцією, дедукцією, аналогією. Методологія третього рівня у правовій педагогіці спирається на теорії права і спеціальні методи пізнання правової та педагогічної реальності. Спеціально наукова методологія грунтується на системі принципів, форм і методів, які використовуються в окремому розділі правової педагогіки (наприклад, пенітенціарна педагогіка; постпенітенціарна педагогіка). Методологія міждисциплінарного дослідження синтезую принципи педагогіки та права.
Методологію правової педагогіки доцільно визначити як систему принципів і способів організації, побудови і здійснення теоретико- пізнавальної юридичної діяльності у сфері дослідження педагогічної дійсності, а також вчення про цю систему.
Головне місце у структурі методології правової педагогіки займають правові та педагогічні теорії, понятійно-категоріальний апарат.
Теорії (доктрини, концепції, вчення) – комплекси поглядів, уявлень, ідей, які спрямовані на тлумачення та прояснення будь-якого явища, форма організації наукового знання, яка дає цілісне уявлення щодо закономірностей та сутністних зв'язків певної області дійсності.
Правова чи педагогічна теорія, якщо вона використовується для дослідження державно-правових, педагогічних явищ, перетворюється на науковий метод, особливості застосування якого визначаються особливостями теорії, її призначенням, функціями, понятійним апаратом тощо.
Теорія, виступаючи в ролі методу наукового пізнання, дозволяє пояснювати державно-правові та педагогічні явища, виявляти і досліджувати їхні нові властивості, прогнозувати розвиток явищ, є доказом і критерієм їхньої істинності. Поняття та категорії правової педагогіки, що зафіксовані у відповідних термінах і визначеннях, є одним із головних "інструментів" наукового дослідження правової педагогіки тому, що являють собою узагальнені результати пізнання суттєвих властивостей, зв'язків і відношень державно-правових явищ та педагогічної дійсності.
Метод (від грец. μέθοδος – "шлях через") (англ, method, чім. Methode f) – систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети.
• пізнавальній і практичній діяльності використовуються різноманітні методи, які можна класифікувати за формами діяльності – на пізнавальні (повсякденні і наукові) та практичні, а за формами мислення – на раціональні й ірраціональні (інтуїтивні).
• структурі методології правової педагогіки виділяються такі взаємозалежні між собою головні складові:
• пізнавальні засоби як сукупність теоретичних принципів, підходів, наукових методів пізнання державно-правових та педагогічних явищ;
• теоретичні положення правової педагогіки як науки (апарат категорій і понять, положення про особливості, структуру і типологію знання з правової педагогіки тощо);
• процедури, методики і техніка пізнавальної діяльності.
Серед арсеналу методів, яким користується правова педагогіка, практично немає жодного, що не застосовувався б в інших галузях знання. Проникнення в правову педагогіку способів, прийомів і процедур дослідження, які притаманні іншим наукам, не є чисто формальним, механічним процесом, а супроводжується відповідною їхньою перебудовою, трансформацією, пристосуванням до специфіки об'єктів державно-правової та педагогічної дійсності.
Доцільно використовувати й іншу класифікацію складової методології правової педагогіки, коли за різними критеріями та підставами виділяються:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методологія правової педагогіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
