У межах цієї сім'ї виокремлюються скандинавська група (або північноєвропейська) – Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія; латиноамериканська група – Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.
Скандинавську правову сім'ю називають ще "північною" і "північноєвропейською", що пов'язано з географічним розташуванням скандинавських держав
Основою скандинавського права є старогерманське право, особливо звичаєве, що мало місце в багатьох німецьких містах, а також у державах німецького узбережжя Балтики.
У сучасній компаративістиці існують різні думки про зв'язки скандинавського права з основними правовими сім'ями сучасності: по-перше, скандинавське право є самостійною правовою сім'єю, оскільки існують їхні спільні історичні, політичні, економічні та культурні основи формування і розвитку, відмінні від інших правових систем (К. Цвайгерт, X. Кьотц); скандинавська правова сім'я перебуває між системами загального і романо-германського права (К. Осакве);
• по-друге, скандинавська правова сім'я не виділяється як самостійна, а правові системи цих держав включаються до романо- германської правової сім'ї (Р. Давид);
• по-третє, скандинавська правова сім'я є змішаним типом права, оскільки вона має загальні риси у формуванні і розвитку, схожі з іншими правовими сім'ями, зокрема з романо-германською правовою сім'єю, і з правовою сім'єю загального права (О. Скакун).
Структура скандинавського права характеризується системністю, тобто всі правові норми викладено в рамках правових інститутів які, у свою чергу, утворюють галузі права.
Також структура скандинавського права визнає поділ права на приватне і публічне. Приватне право регулює, перш за все, ті відносини, суб'єктами яких виступають приватні особи, і складається з норм, що формують його галузі. Публічне право включає норми, що регулюють діяльність держави: норми, що визнають індивідів або групу осіб як суб'єкти публічної влади; норми, що встановлюють способи здійснення державними органами своєї діяльності; і норми, що визначають владну компетенцію, в межах якої діють державні органи. Усі ці норми містяться, у першу чергу, у конституціях і інших джерелах конституційного права.
Освіта в Швеції як суспільна інституція має базовий рівень освіти з дев'яти років; обов'язкові три роки початкової школи і середньої школи. Вища юридична освіта здобувається у вигляді курсів. Коледжі та університети пропонують студентам на вибір програми навчання (кредити). Є шість академічних іспитів:
• два роки коледжу: для отримання диплому (швед. hogskoleexamen);
• три роки навчання, дослідження: на здобуття академічного ступеня "бакалавр" (швед. kandidatexamen);
• чотири роки навчання, дослідження: на здобуття академічного ступеня "магістра" (швед. magisterexamen);
• п'ять років навчання, дослідження: для здобуття академічне звання "магістра наук" (швед. masterexamen).
Крім того, можна отримати науковий ступінь "ліценціат" (швед. licentiatsexamen) і "докторська" (швед. doktorsexamen) після додаткових ще трьох років безперервної освіти. Всі студенти мають право подати заяву на стипендію, незалежно від розміру доходів батьків. Заявки розглядаються на основі окремих випадків, а гроші видаються до 240 тижнів академічного навчання.
Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем“ на сторінці 1. Приємного читання.
