Суть методу полягає в тому, що учасникам пропонують осмислити ситуацію, опис якої водночас не тільки відображає практичну професійну проблему, а й актуалізує комплекс знань, які необхідно засвоїти при розв'язанні цієї проблеми. Причому сама проблема не має однозначних вирішень. Кейс представляє рольову систему.
Аналіз конкретних ситуацій (від англ, case method, case-study) (метод конкретних ситуації, кейс-метод, кейс-стаді, метод ситуаційного аналізу) – метод навчання, який використовує опис реальних професійних, економічних, соціальних ситуацій.
Історія методу. Уперше його було використано у навчальному процесі в школі права Гарвардського університету у 1870 р. Застосування цього методу в Гарвардській школі бізнесу почалося у 1920 р. Перші збірники кейсів було опубліковано у 1925 р. у звітах Гарвардського університету. Нині співіснують дві класичні школи case-study: Гарвардська (американська) і Манчестерська (європейська). Закордонні учені-дослідники теоретичних та практичних питань використання case-study – Е. Монтер, М. Лідер, Дж. Ерскін, М. Норф. Вітчизняні дослідники – спеціалісти українського Центру інновацій та розвитку Ю. Сурмін, А. Сидоренко, В. Лобода, А.Фурда. Під редакцією Ю. Сурміна у 2002 р. було видано фундаментальну працю "Ситуационньш анализ, или анатомия кейс-метода".
Специфічні ознаки методу: наявність моделі соціально- економічної системи, стан якої розглядається в деякий дискретний момент часу; колективне вироблення рішень; альтернативність розв'язків; єдина мета при виробленні рішень; наявність системи групового оцінювання діяльності; наявність керованого емоційного напруження тих, хто навчається.
Основні поняття кейс-методу: ситуація; аналіз; аналіз ситуації. Ситуації властиві: плинність процесу; містить деяку суперечність, яка має бути розв'язана; неоднозначність подальшого розгортання; варіативність; існування ситуації і її вирішення принципово важливе для діяльності людей, вона зачіпає їхні інтереси і вимагає негайного вирішення, оскільки продовження її існування може призвести до незворотних втрат; ситуація припускає можливість втручання людини, яка переслідує мету змінити небажаний стан на бажаний.
Аналіз розглядають у двох контекстах: як уявне розчленовування об'єкта на елементи, на противагу синтезу; як наукове дослідження. Завдання, які доводиться вирішувати в процесі аналізу ситуації: здійснення проблемної структуризації (виділення комплексу проблем ситуації, їх типології, характеристик, наслідків, шляхів вирішення (проблемний аналіз); визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім і внутрішнім середовищами (системний аналіз); встановлення причин, які призвели до виникнення цієї ситуації, і наслідків її розгортання (причинно-наслідковий аналіз); діагностика змісту діяльності в ситуації, її моделювання й оптимізації (праксеологічний аналіз); побудова системи оцінок ситуації, її складових, умов, наслідків, дійових осіб (аксіологічний аналіз); підготовка прогнозів щодо вірогідного, потенційного і бажаного майбутнього (прогностичний аналіз); вироблення рекомендацій щодо поведінки дійових осіб ситуацій (рекомендаційний аналіз); розроблення програм діяльності в цій ситуації (програмно-цільовий аналіз). Методи аналізу подано в табл. 4.
Таблиця 4
Методи аналізу та їх характеристика
| Метод декомпозиції | Розчленування будь-якого складного явища на прості складові. Об'єктом розчленування можуть бути як реальні соціальні, так і інтелектуальні системи. Для досягнення адекватності декомпозиції використовуються декомпозиційне моделювання, тобто відтворення декомпозицінної моделі та порівняння нової моделі з системою декомпозиції |
| Метод порівняння | Припускає порівняння цієї системи, явища, процесу з іншими, що дає змогу визначити їх специфіку |
| Нормативний метод | Обґрунтування сукупності нормативів, які відображають ефективність системи. Реальна система порівнюється з нормативною системою, що допомагає виявити характер відхилень від норми |
| Метод агрегірування | Перетворення вихідної моделі на модель з меншим числом змінних або обмежень, що дає наближений порівняно до вихідної моделі опис об'єкта чи процесу, який вивчаємо |
| Метод аналогій | Припускає виявлення аналогії між двома об'єктами та перенесення системи пояснень з одного об'єкта на інший |
| Метод виключень | Грунтується на поступовому виключенні значної групи складових на основі закону виключення третього: справа є такою, як описується у висловах про неї, або такою, як каже заперечення, і третього не дано |
| Гіпотетичний метод | Зводиться до висунення, обґрунтування і доказу гіпотез. Часто метод зводиться для "обстрілу" проблеми якомога більшою кількістю питань, які потребують відповіді |
| Метод закономірності | Є пошуком стійкої і невипадково! характеристики або зв'язку явиш |
| Метод "мінімакса" | Це окремий випадок методу закономірності: пошук мінімальних або максимальних характеристик |
| Балансовий метод | Виділення двох боків чого-небудь, що визначають ціле і урівноважене одне до одного |
| Метод класифікацій | Упорядкування об'єктів за істотними ознаками по деяких класах |
| Метод ранжування | Привласнення сукупності об'єктів деяких числових величин на підставі інтуїції або відповідно до ступеня вираженості деякої ознаки |
| Метод спроб | Вибір із сукупності деяких об'єктів і їх випробування |
| Метод середнього та відхилень від нього | Обчислюється деяка середня величина і виявляються відхилення від неї |
| Метод моделювання | Побудова моделі, яка відображає істотні ознаки аналізованого об'єкта, спрощує його; заміна нею реального об'єкта для аналізу |
| Метод амбівалентності та протиріччя | Пояснення явища амбівалентно, пошук суперечностей, що визначають сутність явищ |
| Метод парадокса | Розгляд явища з несподіваних позицій, які не відповідають загальноприйнятим уявленням |
| Метод систематизації | Зведення наявних даних у деяку систему, що дає змогу пояснити їх з позицій системного підходу |
| Метод екстраполяції | Поширення умовиводів, отриманих зі спостереження за однією частиною явища, на іншу його частину |
| Методи індукції та дедукції | При індукції йде побудова висновку, в якому зі знань про частину предметів класу робиться висновок про весь клас. Дедукція розглядає операцію навпаки, коли зі знань про весь клас робиться висновок про предмет класу |
| Метод ідеалізації | Уявна процедура, пов'язана з уявленням чого-небудь як ідеалу і подальшим порівнянням реального об'єкта з ідеалом |
| Метод формалізації | Дослідження об'єкта шляхом перекладу його якісних характеристик в деяку знакову форму |
| Метод спрощення | Представлення об'єкта у вигляді деякої спрощеної моделі |
| Морфологічний метод | Спочатку виділяються головні характеристики об'єкта – осі, а потім по кожній з них записують усілякі варіанти |
| Метод контрольних запитань | Полягає в складанні списку питань, на які шукаються відповіді |
| Метод фокусування | Спрямований на перенесення у фокус уваги окремих об'єктів, що допомагає отримати їх оригінальне бачення |
| Метод "мозкового штурму" · Метод емпатії | Є організованою системою висловів учасників про проблему при забороні критики висловів колег · Аналітик входить в образ аналізованого об'єкта, представляє себе "деталлю", що вивчається, і осмислює з її позиції здійснювані нею дії |
| Метод синтезу | Здійснення після процедури аналітичного розкладання синтезу і перевірки ефективності й тотожності об'єкта самому собі |
| Метод відбору | Вивчення не всієї сукупності явищ, а лише деякої частини, відібраної за певними правилами |
| Метод "від противного" | Є зміною ситуації на діаметрально протилежну, осмислення її |
| Проблемний аналіз | Здійснення проблемного структурування, що уможливлює виділення комплексу проблем – ситуацій, їх типологію, характеристику, наслідки, способи розв'язання |
| Системний аналіз | Визначення характеристик, структури ситуації, її функцій, взаємодії з навколишнім та внутрішнім середовищами |
| Причинно-наслідковий аналіз | Встановлення причин, які призвели до виникнення цієї ситуації і наслідків її розгортання |
| Пракселогічний аналіз | Діагностика змісту діяльності в ситуації, її моделювання та оптимізація |
| Аксіологічний аналіз | Побудова системи оцінювання явищ, діяльності, процесів, ситуацій з позицій тієї або іншої системи цінностей |
| Ситуаційний аналіз | Моделювання системи, її складових, умов, наслідків, дієвих осіб |
| Прогностичний аналіз | Підготовка прогнозів стосовно вірогідного, потенційного та бажаного майбутнього |
| Рскомендаційний аналіз | Вироблення рекомендацій щодо поведінки дієвих осіб у ситуації |
| Програмно-цільовий аналіз | Розроблення програм діяльності в цій ситуації |
Класифікація кейсів за: структурою, формою, розміром, рівнем складності, дисциплінами, регіонами.
Кейси за структурою: 1) структуровані (highly structured case) – короткий і точний виклад ситуацій із конкретними цифрами і даними. Існує визначена кількість правильних відповідей. Застосовують для оцінки знань чи вмінь використовувати одну форму, навичку, методику у певній сфері професійних знань; 2) неструктуровані (unstructured cases) – матеріал з великою кількістю даних, призначені для оцінки стилю і швидкості мислення, уміння визначати головне; 3) першопрохідні (ground breaking cases) – призначені побачити можливості суб'єкта навчання мислити нестандартно, креативно.
За формою кейси класифікуються на: 1) паперові; 2) відеокейси. За розміром: 1) повні (у середньому 20 – 25 сторінок) – призначені для командної роботи протягом декількох днів; 2) стислі (3 – 5 сторінок) – для розбору на занятті з обов'язковою дискусією; 3) міні-кейси (1-2 сторінки) – для розбору в аудиторії як ілюстрація до теорії. За рівнем складності: 1) для магістрів; 2) для курсів підвищення кваліфікації. За дисциплінами: 1) бухгалтерський облік; 2) менеджмент; 3) управління кадрами; 4) переговори тощо. За регіонами: 1) європейські; 2) північно-Американські; 3) кейси про країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.
Алгоритм створення кейсу:
• формування дидактичних цілей кейсу;
• побудова програмної карти кейсу, що складається з основних тез, які необхідно відобразити в тексті;
• пошук інституційної системи (навчальний заклад тощо), яка має безпосереднє відношення до тез програмної карти;
• збір інформації в інституційній системі щодо тез програмної карти кейсу;
• побудова або вибір моделі ситуації, яка відображає діяльність інституту;
• вибір жанру кейсу;
• написання тексту кейсу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Аналіз конкретних ситуацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
