• стійкі форми, коли поведінка особистості зумовлюється стійкими аморальними мотивами, при цьому після скоєння аморального вчинку особистість відчуває задоволення собою, у будь- якому випадку не переживає негативних емоцій;
• нестійкі форми, коли особистість здійснює аморальний вчинок через відсутність безпосередньої загрози покарання, хоча й добре знає, що такі дії заслуговують на осуд; разом з тим, маючи певні моральні переконання, через скоєний негативний вчинок особистість зазнає докорів сумління;
• одиничні форми, коли особистість відчуває сором за свої вчинки, хоча й вважає, що в певній ситуації вчинила правильно (тобто спрацьовують захисні механізми, які формують псевдоморальні почуття).
Аутодеструктивна поведінка являє собою поведінку, що відхиляється від психологічної норми, часто медичних норм, загрожуючи цілісності й розвитку особистості.
• даному випадку йдеться про:
• суїцидальну поведінку;
• поведінку з вираженою загрозою для життя, коли особистість віддає перевагу екстримапьним видам діяльності;
• віктимну поведінку (поведінку жертви);
• адиктивну поведінку, зокрема, фанатичну поведінку (сліпе слідування певним ідеям, наприклад, релігійному культу деструктивної спрямованості).
Суїцидальна поведінка (від лат. sui – само, caedare – вбивати) – самогубство або його спроба, спрямована на виведення особистості із кризової ситуації, усвідомлення перебування в якій є для не) нестерпним і з якої вона не бачить іншого виходу (хоча об'єктивно такий вихід можна знайти).
Людина переживає безнадійність, безпомічність через фрустрацію надзвичайно важливих для неї потреб вищого порядку і через звуження свідомості мислення працює за логікою: або негайне вирішення проблеми, або смерть. Через амбівалентне ставлення до смерті (бажання смерті, яке поєднується з бажанням допомоги з боку інших людей) самовбивця часто подає відповідні сигнали про допомогу, залишаючи повідомлення – листи, наводячи лад у справах тощо.
Розрізняють:
• істинний суїцид, викликаний бажанням померти через втрату сенсу життя;
• демонстративний суїцид як засіб привернути до себе увагу, закликати на допомогу в несприятливих життєвих ситуаціях;
• прихований суїцид – дії, що супроводжуються високою ймовірністю летального наслідку через їх невиправдану ризикованість, екстремальність тощо.
Для особистості з адиктивною поведінкою характерним є звуження часової перспективи, вона висуває перед собою цілі, досягнення яких може відбутися найближчим часом. При цьому у людей, які є близькими до цієї особистості, може виникнути так зване співузалежнення – особистісне новоутворення, що розвивається в результаті надмірної сконцентрованості уваги на проблемах особистості із залежною поведінкою, часто ;– самозречення і ігнорування власних потреб через довготривалу дію стресу.
Терміном адиктивна поведінка (від англ, addiction – схильність, згубна звичка) позначають поведінку особистості, обтяжену хімічною залежністю через вживання певних речовин (алкоголь, паління, наркотики тощо).
Адиктивна поведінка маже виявитися у.
• порушеннях харчової поведінки (переїданні, голодуванні, відмові від їжі тощо);
• гемблінгу (игровій залежності) – залежності від азартних, а останнім часом – і від комп'ютерних ігор;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки“ на сторінці 6. Приємного читання.
