Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму

Правова педагогіка

У другій половині XX ст. великого поширення набрали так звані теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму:

– теорія "народного капітааіхну" (А. Берлі. М. Наддер, С. Чейз, Дж. М. Кларк. М. Сальвадорі), що виникла у 50-х pp. у СПІД й складається з трьох частин: 1) теорії "демократизації капіталу", або "дифузії власності"; 2) теорії "управлінської (менеджерської) революції"; 3) теорії "революції доходів";

Теорія "дифузії власності" (А.Дракер) доводить, що з розвитком капіталізму поступово змінюється структура капіталістичноі власності. Якщо капіталізму доби вільної конкуренції була притаманна індивідуальна приватна власність, то сучасному капіталізмові властива різноманітність форм власності індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна. Провідною формою підприємств о отже і форм власності, є акціонерна. Збільшення кількості підприємств акціонерної форми, розповсюдження акцій серед населення багато хто з економістів розглядає як "дифузію" (розпорошення) власності.

Теорія "управлінської революції" (А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер) стверджує, що з розвитком акціонерних товариств влада капіталістів-власників слабшає або й зовсім зникає і замінюється владою найманих управлінців – менеджерів, які є "довіреними особами народу" і керуються не мотивами прибутку, а суспільними інтересами.

Теорія "революції доходів" (С. Кузнець. Дж. К. Гелбрейт. К. Боулдін, М. Сальвадорі, Е. Хансен) стверджує, що в розвинутих капіталістичних країнах стався революційний переворот у розподілі національного доходу, суть якого полягає в поступовому зближенні доходів різник верств населення.

• концепція "колективного капіталізму" (Г. Мінз та А. Бсрлі);

• концепція "соціального партнерства" (Р. Аром, Н. Гауглер, Д. К. Гелбрейт);

• концепція "колективного капіталізму" (Г. Мінза та А. Берлі) була закладена ще в 30-ті pp. XX ст., коли американські економісти Мінз і Берлі висунули ідею про те, що акціонерні підприємства є вже не приватними, а колективними. Ця концепція має багато спільного з теорією "народного капіталізму". Важливою складовою обох концепцій є теорія "революції управління". Зокрема, Мінз стверджує, що "власність і контроль відокремились і перебувають у різних руках". У концепції "колективного капіталізму" беруться до уваги тільки кількісні показники (розміри корпорацій) і ігнорується їх соціально-економічний зміст. Велика корпорація, де працюють тисячі робітників і службовців, використовуються мільярди доларів капіталу, виготовляються товари масового споживання, на думку Мінза та Берлі. перестала навіть приблизно відповідати як "старій юридичній моделі власності", так і економічній моделі "атомістичної фірми за умов конкурентного ринку". Така корпорація ніби вже не є автономною щодо суспільства, а стала соціальним інститутом, соціальною силою, що забезпечує розв'язання суспільних проблем;

• концепція "соціального партнерства" (Р. Арон, Е. Гауглер, Д. К. Гелбрейт) доводить, що в сучасному капіталістичному суспільстві докорінно змінилось становище робітників, зникли класові суперечності й класові конфлікти. Така зміна зумовлена посиленням економічної та соціальної ролі держави, зростанням кількості великих корпорацій, мотивом діяльності яких уже нібито не є прибуток, наданням робітникам певного комплексу соціальних гарантій. Доказом "соціального партнерства" є поширення "участі робітників у капіталістичній власності", "участі трудящих в управлінні капіталістичним підприємством".

Ці теорії виходили, як правило, з реальних соціально-економічних процесів і явиш капіталістичного розвитку, але тлумачили їх досить своєрідно.

Теорія – (від грец. вшріа– розпад, дослідження)– сукупність висновків, що відображає обшивно існуючі відносини і зв'язки між явищами обшивна реальності. У сучасній науці термін "теорія", або "наукова теорія" використовується для узагальнення емпіричних явищ, здійснене за науковим методом. Такі теорії переважно описані таким чином, що будь-який науковець, що с фахівцем у певній області науки, може зрозуміти, перевірити, і верифікувати або "фальсифікувати" їх.

Концепція, також концепт (лат. conceptio – розуміння) – система поглядів на ті чи інші явища, процеси; спосіб розуміння, трактування певних явищ, подій; ідея певної теорії.

Теорії трансформації пояснюють динаміку суспільства, але для системного розуміння трансформаційних процесів необхідно зіставлення інших теорій та концепцій соціальних змін серед яких;

• циклічні теорії культурного розвитку, які заперечують ідеї еволюціонізму, тобто відмовляється від лінійності в трактуванні людської історії. Прихильники цієї теорії висунули нову плюралістичну модель культурного розвитку, що грунтується на тезі про культурно- історичний процес як низку самостійних, унікальних, незалежних одна від одної культурних форм. Саме в цій сукупності конкретних культурних форм і реалізується вся багатоманітність людської історії. У культурологічній теорії склалась нова концепція – концепція локальних цивілізацій, яка за своєю сутністю є протилежною лінійній схемі історико-культурного процесу та ідеї європоцентризму. Класичними теоріями, що були розроблені в межах даного методологічного підходу, стали концепції М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі. Прихильники кругової моделі розвитку вважають, що суть історико- культурного руху – це круговороти, рух по колу, або існування декількох ізольованих один від одного культурних кругів. При цьому підкреслюється схожість між соціокультурними явищами та життєвими циклами біологічних організмів, повторюваність розглядається як основна риса існування всього живого. Історія культури – це історичне буття різноманітних культурних форм, кожна з яких є абсолютно унікальним та неповторним утворенням. Циклічна або кругова схема історичного процесу яскраво викладена в так званих "класичних теоріях цивілізації", які ми розглянемо;

• синергетична (від грец. synergein – працювати разом) концепція, яка досліджує процеси самоорганізації у відкритих системах. У таких системах, що є далекими від термодинамічної рівноваги, за рахунок потоку енергії і речовини із зовнішнього середовища, створюється і підтримується нерівновага. Завдяки цьому взаємодіють елементи і підсистеми, що веде до їх узгодженого, кооперативного поводження і до створення нових стійких структур і самоорганізації. Висунута концепція самоорганізації є природничо- науковим уточненням принципу саморуху і саморозвитку матерії. На противагу класичній механіці, що розглядає матерію як застиглу, мляву масу (приводиться в рух зовнішньою силою), у синергетиці виявляється, що за певних умов і системи неорганічної природи здатні до самоорганізації. На відміну від рівновагомої термодинаміки, що визнає еволюцію лише у бік збільшення ентропії системи (тобто хаосу, дезорганізації), синергетика вперше розкрила механізм виникнення порядку через флуктуації, тобто відхилення системи від деякого середнього стану. Флуктуації підсилюються за рахунок нерівновагомості. розхитують попередню структуру і приводять до нової: з безладдя виникає порядок;

• теорія постіндустріального суспільства, яка досліджує поділ всесвітньої історії на три етапи – доіндустріальне (аграрне), індустріальне (капіталістичне й соціалістичне) та постіндустріальне суспільство, яке грунтується на рівні розвитку техніки виробництва, а також галузевому і професійному поділі праці. Залежно від рівня техніки (так званий технологічний детермінізм) у суспільстві послідовно переважають "первинна сфера" економічної діяльності (сільське господарство), "вторинна" (промисловість) і "третинна" – сфера послуг, де провідна роль належить науці та освіті. З точки зору представників теорії, виникнення постіндустріального суспільства пов'язане насамперед зі змінами, що відбуваються в соціальній структурі суспільства, тобто змінами в економіці й професійній системі, зумовленими новою роллю науки і техніки. У постіндустріальному суспільстві, пише, наприклад, Белл, зникає клас буржуазії, а його місце займає нова еліта, яка має високий рівень освіти і знання (технократія, або меритократія). Власність як критерій соціальної стратифікації суспільства втрачає своє значення, вирішальним стає рівень освіти і знання. На відміну від індустріального суспільства, де основний конфлікт між працею і капіталом зумовлений зосередженням власності в руках капіталістів, у постіндустріальному суспільстві основний конфлікт виявляється у боротьбі між знанням і некомпетентністю.

Ключовим аспектом соціальної трансформації виступає модернізація.

Модернізація (від фр. moderne – сучасний, новітній) – перехід від традиційного аграрного суспільства до світського, урбонізовоного, індустріального; перехід від стабільного суспільства, до суспільства, яке безперервно змінюється; широке розуміння – в певний історичний період ті країни, які раніше були менш економічно розвинуті можуть почати інтенсивний розвиток своєї економіки, форсуючи зміну технологічного укладу.

Термін "трансформація" – це не просто синонім термінів "розвиток", "зміни", "перетворення", "модернізація", а самостійна категорія теорії соціального розвитку. Ця категорія описує особливий стан суспільства, при якому відбуваються якісні зміни форм соціальних зв'язків, типу і способів розвитку. Трансформація включає компоненти модернізації, постмодернізації, традиційного відступу. Таке поєднання несумісних процесів без категорії "трансформація суспільства" було б еклектичним, механістичним, якби трансформація розглядалась незалежно від глобалізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПРАВОВА ПЕДАГОГІКА У ТРАНСФОРМАЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

  • Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму
  • Правова педагогіка в системі педагогічних наук

  • Об'єкт, предмет, завдання правової педагогіки

  • Основні категорії правової педагогіки

  • Методологія правової педагогіки

  • ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • Правова культура особистості в соціокультурному просторі

  • Професійна культура юриста

  • Деформації правової свідомості юриста

  • Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

  • ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

  • Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки

  • Превентивно орієнтована освіта

  • Моделі поведінки батьків: агресії, надії, страхи, безсилля, заперечення, співзалежності

  • ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • Основні категорії пенітенціарної педагогіки

  • Ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації

  • Закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі

  • Методи, прийоми та засоби виховного впливу

  • Особливості організації педагогічного процесу

  • Ресоціалізація

  • Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання

  • ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОСВІТА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СІМ'ЯХ

  • Поняття "тип (сім'я) правових систем"

  • Сім'ї правових систем світу

  • Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

  • Підготовка юристів Бельгії

  • Підготовка юристів Австрії

  • Юридична діяльність та освіта у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Юридична діяльність у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Вища юридична освіта Великої Британії

  • Юридична освіта США

  • Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у країнах традиційного та звичаєвого права

  • Проблемы юридического образования

  • ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ

  • Аналіз конкретних ситуацій

  • Динамічне навчання

  • Рольові інтелектуальні змагання

  • Імітаційні ігри та ігрові технології

  • Дослідницький метод

  • Креативні методи навчання

  • Метод проектів (проблем)

  • Методи навчального пізнання (когнітивні методи навчання)

  • Модерація

  • Система дистанційного навчання Moodle

  • Тренінг