Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості

Педагогіка сімейного виховання

Психологічний аналіз сім'ї, як малої соціальної групи, умов і механізмів її функціонування, передбачає вивчення ціннісних орієнтацій подружжя, які є одним з чинників, що регулює взаємини подружжя, визначає їх ставлення один до одного, до дітей, інших людей, навколишнього світу взагалі. Розбіжності в індивідуальних системах ціннісних орієнтацій подружжя є головною перешкодою інтеграції сім'ї, її повноцінного функціонування. Гострі конфлікти, що виникають на цьому ґрунті, роблять неможливим нормальне внутрісімейне спілкування і створюють небезпеку для існування родини.

Система ціннісних орієнтацій сім'ї не є сталою протягом усього її життєвого циклу. Загальносімейні цінності не завжди включають у себе ціннісні орієнтації кожного з подружжя. Діапазон ціннісних орієнтацій окремих осіб родини може бути вужчий або ширший від загальносімейних. Чим ширший обсяг індивідуальних цінностей подружжя, тим більше в них можливостей для взаєморозуміння, тобто для єдності.

Для психологічної сумісності подружжя важливе значення має взаємопізнання і взаємоузгодження індивідуальних ціннісних орієнтацій кожного з них, вироблення на їх основі загальносімейних цінностей. При цьому мають значення не тільки схвалення й прийняття загальносімейних цінностей, а й позитивне ставлення кожного з подружжя до ціннісних орієнтацій партнера. Тому з погляду психологічної допомоги сім'ї доцільно з'ясувати характер цього ставлення. У практиці психологічного консультування виділені такі його варіанти:

• 1) один з подружжя намагається дізнатися про ціннісні орієнтації іншого, а також сім'ї його батьків, але не приймає їх, визнаючи лише свої;

• 2) подружжя взаємотолерантні до ціннісних орієнтацій, один одного, визнають їх рівноправність, але не прагнуть до створення спільної системи цінностей; наслідок цього – життя "поруч", а не "разом";

• 3) подружжя схильні до схвалення і прийняття майже всіх цінностей один одного, значно змінюючи при цьому власні системи цінностей. Такий стан криє в собі небезпеку для самореалізації й самоствердження одного з подружжя і може призвести до надмірної залежності його від іншого;

• 4) подружжя створюють спільну систему цінностей, визнаючи при цьому право кожного на індивідуальні ціннісні орієнтації, але зберігаючи пріоритет загальносімейних орієнтацій.

Розбіжності в системах ціннісних орієнтацій подружжя можуть бути підґрунтям для багатьох сімейних конфліктів, зокрема таких, як конфлікт сімейних ролей, боротьба за лідерство в сім'ї, конфлікт як засіб зняття напруження, конфлікт як захист власного "Я". В основі кожного з них лежить суперечність між сформованими до шлюбу ціннісними уявленнями кожного з подружжя про функції чоловіка і дружини в сім'ї та способи їх реалізації. Конфлікт може виникнути і в результаті зіткнення звичних для кожного з подружжя шляхів і способів задоволення соціокультурних, інтелектуальних, естетичних та інших потреб, прагнення відстояти свою індивідуальність, намагання узгодити уявлення про себе з думкою партнера.

Конфліктна ситуація у сфері ціннісних орієнтацій, що перешкоджає створенню взаємоприйнятної системи сімейних цінностей ширшого обсягу, ніж індивідуальні, унеможливлює інтеграцію родини, а отже – й виконання нею своїх обов'язків, створює небезпеку для її існування. Викликаючи напруження в сімейних стосунках, конфлікти ціннісних орієнтацій дезінтегрують (роз'єднують) родину.

Для забезпечення психологічного комфорту в сім'ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини і взаємодія принаймні у трьох складових: між самим подружжям, батьками й дітьми, між братами й сестрами, якщо в родині зростають двоє і більше дітей. Основним чинником, що зумовлює характер взаємин і взаємодії в усіх ланках сім'ї, є ставлення подружжя один до одного та їхні батьківські установки щодо дітей. У працях з психології сім'ї виділено чотири типи ставлення: прийняття – неприйняття; взаємодія – уникнення контактів; визнання свободи активності – надмірна опіка; повага до прав кожного в сім'ї – надмірна вимогливість.

Позитивні типи ставлення – прийняття, взаємодія, свобода активності, повага до прав кожного – забезпечують партнерські стосунки та егалітарний (рівноправний) устрій життя сім'ї. Виникнення порушень у сімейних взаєминах, як правило, пояснюється наявністю значної дистанції між членами родини, пов'язаної з прагненням уникнути контакту, неприйняттям особистості партнера або надмірною емоційною зосередженістю на ньому, що виявляється в опіці, захисті, надмірній вимогливості та спробі будь-що підігнати його під уявлюваний образ чоловіка, дружини або дитини. У взаєминах подружжя в період першої фази сімейного життя часто виникають негаразди, пов'язані з надмірною емоційною зосередженістю на партнерові, щільною опікою його і жорсткою вимогливістю щодо образу чоловіка чи дружини. Це саме простежується нерідко і в сім'ях з однією дитиною, на якій сфокусовані всі почуття й турботи батьків. У пізніших фазах подружнього життя та в його кризові періоди джерелом сімейних чвар частіше є емоційна дистанція. Реалізація тих чи інших установок подружжя в сімейних взаєминах створює певну соціально-психологічну картину родинного життя, яка виявляється у специфічному її укладі. Кожна сім'я має притаманний тільки їй одній індивідуальний стиль родинних стосунків (систему прийомів впливу один на одного та ін.). Дослідження стилю взаємин у сім'ї передбачає їх класифікацію для надання цілеспрямованої психологічної допомоги в налагодженні сімейних стосунків.

Сім'я – найважливіший інститут соціалізації підростаючих поколінь. Родина є об'єктом дослідження багатьох наук: соціології, економіки, права, етнографії, психології, педагогіки, демографії. Кожна з наук, співвідносно до свого предмета, вивчає специфічні сторони функціонування сім'ї. В центрі уваги економіки знаходиться сім'я (або домашнє господарство), як споживчий кошик. В умовах здійснення економічної реформи сім'я все більше привертає увагу вчених- економістів як продуктивна сила. Рішення про скасування кооперативної власності та індивідуальної трудової діяльності, які приймалися на перших етапах розвитку соціалізму, по суті, скасовували й виробничі функції сімейного виховання. Проте реальність розвитку суспільства виявилася дещо іншою: доки не вичерпані всі ресурси кооперативного та індивідуального господарства, зберігається необхідність існування сімейних кооперативів, сімейних підрядів, присадибного господарства і відповідно до цього – виробнича функція сім'ї, яка крім суто економічного має ще й велике виховне значення.

Етнографічні дослідження пов'язані з вивченням особливостей побуту та життя сімей з різними етнічними характеристиками. Для демографії головний інтерес полягає у вивченні ролі сім'ї як суспільної структури для відтворення населення. З точки зору філософії та соціології – сім'я розглядається як соціальний інститут і мала соціальна група. Як соціальний інститут виховання сім'я характеризується сукупністю соціальних норм, санкцій та зразків поведінки, що регламентують взаємини між подружжям, батьками, дітьми та іншими. Водночас, сім'я розглядається як заснована на шлюбі або кровнородинних зв'язках мала соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. Соціальна педагогіка розглядає сім'ю як соціальну групу, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їх дітей (власних або всиновлених), інших осіб, пов'язаних з подружжям родинними зв'язками. Сім'я здійснює життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морального, психологічного укладу, виховання дітей.

Родина становить персональне середовище життя і розвитку дітей, підлітків та юнацтва. Саме в цьому середовищі відбувається процес засвоєння індивідом суспільних соціальних і культурних цінностей. Відповідно до цих установок, сім'я повинна стати основним осередком суспільства, а всі інші соціальні інститути повинні працювати на неї. На перший погляд так воно і відбувалося. Проте протягом певного часу у розвитку радянського суспільства домінувала думка про те, що держава – все, людина – ніщо. Цей ідеологічний підхід формував відповідну систему виховання, яка була скерована на те, щоб виховати особистість як "гвинтик" державної машини. Та головним завданням було повне і беззастережне виконання вимог держави. Над реалізацією цього завдання працювали всі навчально-виховні заклади системи народної освіти, дитячі громадські організації, інші інститути соціального виховання.

Питання про роль сім'ї у вихованні підростаючих поколінь та її місце в суспільстві дискутувалося на сторінках наукової літератури вже на початку нашого століття вітчизняними педагогами 20-х років. В той час для формування та виховання підростаючих поколінь створювалася розгалужена мережа дошкільних закладів. За прогнозами деяких спеціалістів, завдяки діяльності цих закладів сімейне виховання повинно було втратити своє першорядне значення. Проте такого не сталося. Чим далі розвивалася сім'я, тим більше доказів збиралося про її необхідність. Так було встановлено, що дошкільні заклади, незважаючи на ту визначну роль, яку вони відіграють у розвитку особистості дитини, не можуть скласти конкуренцію сімейному вихованню в головному: ефективності розвитку інтелектуальних та емоційних здібностей дитини. Для цього необхідне спілкування не тільки "по горизонталі" (з однолітками), а й по "вертикалі". Іншим важливим висновком соціально-педагогічного досвіду тих років був висновок про те, що сім'я володіє такою системою передання соціальної інформації, яка дозволяє дитині засвоювати її з максимальною зацікавленістю, швидко і в повному обсязі. Складовими цієї універсальної системи є батьківська любов, довіра дитини до батьків, морально-психологічний клімат сім'ї, її представництво як моделі суспільства. Саме завдяки цим компонентам сімейного спілкування сім'я стає тим "опосередкованим ланцюгом", який забезпечує органічну інтеграцію дитини в складний світ суспільних відносин, – її ефективну соціалізацію. Було також встановлено, що навіть школа, з її педагогічною озброєністю, не може цілком доповнити те, що втрачено на стадії сімейного виховання. Період найвищої інтенсивності засвоєння дитиною багатьох соціально необхідних вмінь і навичок припадає на період дошкільного дитинства, і саме сім'я володіє найціннішими можливостями їх виховання. У зв'язку з цим турбота про сім'ю, про, все, що супроводжує її становлення і розвиток, є турботою про майбутнє.

Сім'я, що є найменшим осередком суспільства, репрезентує суспільство в цілому, є його мініатюрним зображенням. В ній здій- нюється соціалізація людини. Досвід особистості, який вона набуває в сім'ї, визначає її індивідуальну поведінку, створює внутрішню конструкцію реальності, на основі якої людина сприймає навколишнє середовище і діє в ньому. Єдність сім'ї забезпечується взаємною любов'ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх її членів, взаєморозумінням та емоційною прихильністю. З одного боку, сім'я – досить замкнуте об'єднання людей, яке ревно захищає свій внутрішній світ і протистоїть зовнішнім впливам і втручанням. Зруйнування цього світу, нетактовне втручання в його інтимні сфери призводить до краху сім'ї. З іншого боку, сім'я – це об'єднання людей, відкрите для всього, що відбувається в світі. Родина тисячами ниток пов'язана із суспільством. Кожен її член є одночасно членом різних колективів суспільства. На виробництві він працює у колективі службовців, у вчительському колективі – серед учителів і вихователів, у медичних закладах – серед лікарів, медсестер. Учень у школі – це теж член сімейного колективу. Водночас він може входити в різні молодіжні та дитячі об'єднання, спортивні групи, музичні колективи, інші групи за інтересами. Тому стосунки, що складаються в сім'ї, мікроклімат сімейного виховання та спілкування залежить від того, як людина почуває себе у суспільних колективах, які здійснюють зв'язок сім'ї з суспільством.

Важливим результатом цієї взаємодії є вплив сім'ї на формування відносин в суспільстві, характер усіх процесів суспільною життя. Сім'я не лише задовольняє потреби людей, які вступили в шлюб, а й виконує цілий ряд соціальних функцій і тому є невід'ємним компонентом соціальної структури суспільства.

4. Особливості та перспективи розвитку сучасної родини

Розуміння та врахування особливостей сучасної сім'ї вчителями, батьками, соціальними педагогами сприяють реалізації її виховних можливостей. До найважливіших особливостей сучасності належать:

Зміна ціннісних орієнтацій дітей і їх батьків. Багато представників сучасної молоді здебільшого не вірить в істинні цінності й доброчинність, почуваються обманутими. Як наслідок – збільшується кількість малолітніх злочинців. У системі життєвих цінностей у багатьох батьків переважають прагнення до збагачення, намагання виховати в дітей прагматичність, раціоналізм, волю до успіху. Благородство, доброта, вміння співчувати і допомагати іншим часто недооцінюються.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості
  • Тема 2. Функції сучасної сім'ї

  • Матеріально-економічна функція

  • Комунікативна функція. Психологічний клімат сім'ї

  • Виховна функція

  • Рекреативна функція

  • Тема 3. Типологія сімей

  • Типології сім'ї на основі особливостей спілкування і міжособистісних стосунків

  • Типологізація родин на основі аналізу наслідків впливу на формування соціальних навичок дитини

  • Тема 4. Проблемна сім'я як об'єкт соціальної роботи

  • Соціально-педагогічна діяльність соціального педагога в роботі з родиною. Її мета, завдання соціальних служб для молоді у роботі з сім'єю

  • Програма допомоги родині. Взаємодія соціального педагога з соціальними службами, організаціями й установами

  • Напрями та зміст роботи соціального педагога з проблемними сім'ями

  • Тема 5. Робота соціального педагога з молодими сім'ями

  • Система роботи соціального педагога з молодою родиною

  • Тема 6. Взаємодія соціального педагога, школи та сім'ї у розв'язанні проблем виховання особистості

  • Тема 7. Методика сімейного виховання

  • Завдання, зміст і методика виховання дітей у родині

  • Методи сімейного виховання

  • Характеристика методів формування досвіду поведінки

  • Характеристика методів стимулювання діяльності й поведінки

  • ДОДАТКИ

  • Сім'я і суспільство

  • Виховний ідеал української сім'ї

  • Провідні напрями родинно-сімейного виховання

  • Додаток Б. Новий сімейний кодекс і соціальна робота з сім'єю

  • Додаток В. Універсальна виховна система домашнього і шкільного виховання

  • Напрям 1: "Я – інші люди – суспільство" (фізичне, моральне, інтелектуальне, трудове, естетичне виховання)

  • Напрям 2: "Я – частинка природи" (екологічне виховання)

  • Формування у дитини самооцінки.

  • Проблеми нервових розладів та психічних захворювань у дітей

  • Особливості виховання "правопівкульних" та "лівопівкульних" дітей

  • Особливості виховання обдарованих дітей

  • Додаток Д. Соціальний паспорт сім'ї

  • Додаток З. Анкета "Взаємини в сім'ї"

  • Додаток І. Поради батькам щодо профілактики поширення серед учнів наркогенних речовин

  • Сім'я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до XIX століття

  • Доля української родини й домашнього виховання у XX столітті

  • Основні тенденції сучасного сімейного виховання

  • Додаток Й. Сім'я як провідний компонент системи соціального формування особистості

  • Виховання дитини в сім'ї як соціально-педагогічне явище

  • Педагогічні шляхи подолання суперечності між ціннісними орієнтаціями сім'ї та суспільства

  • Додаток К. Ідеї сімейного виховання у творах А.С. Макаренка

  • Структура сім'ї, кількість дітей у сім'ї, неповна сім'я

  • Особистість вихователя

  • Батьківський авторитет. Види несправжнього батьківського авторитету. Справжній батьківський авторитет

  • Дисципліна і режим

  • Гра. Стадії гри. Помилки батьків при організації* дитячої гри. Види іграшок

  • Сімейне господарство

  • Виховання в праці

  • Статеве виховання

  • Додаток Л. Погляди В. О. Сухомлинского на сімейне виховання

  • Погляди В.О. Сухомлинского на сімейне виховання у книзі "Батьківська педагогіка"

  • Трудове виховання дітей в сім'ї

  • Виховання громадянина-патріота в сім'ї

  • "Серце віддаю дітям" – книга творчості та безцінних педагогічних ідей педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського

  • Погляди В.О. Сухомлинського на проблеми сімейного виховання