Як бачимо, природний приріст населення в Україні в 2005 році, як і раніше, негативний. У країні народилося 389 831 особа, померла – 715 462, причому 3 889 з них – діти у віці до 1 року.
Прогноз характеру відтворення населення, здійснений Інститутом демографії і соціальних досліджень Національної Академії Наук разом із Держкомітетом України, показує, що чисельність її населення найближчими роками і далі скорочуватиметься внаслідок зниження протягом останніх 15 років рівня народжуваності і зростання смертності і може скоротитися до 35 млн. осіб у 2050 році. Питома вага населення молодше працездатного віку знизилася з 23% у 1995 році до 15,4% у 2005 році, а молодь, як відомо, є основним джерелом поповнення населення в працездатному віці.
Негативно впливає на народжуваність дітей в Україні нестійкість шлюбів. Так, за даними РАЦСу, у 2005 році зареєстровано більше 315 тис. шлюбів і більше 166 тис. розлучень. Загальний коефіцієнт шлюбів – 7,3 на 1 тис. населення, розлучень – 3,9. Це тільки чисельність проведених відповідними установами реєстрацій без урахування "громадянських шлюбів". Чекати поповнення населення від таких сімей даремно. Небажання молодих людей створювати повноцінні сім'ї та народжувати дітей можна пояснити невпевненістю у майбутньому, безробіттям, малозабезпеченістю, відсутністю житлових умов.
У зв'язку з різким падінням життєвого рівня пріоритетне місце в життєдіяльності більшості сімей займає господарчо-економічна функція. За прогнозами українських соціологів, якщо така ситуація триватиме й далі, можна чекати змін шкали сімейних цінностей, а також, можливо, і всієї системи цінностей окремих особистостей. На перше місце будуть виходити потреби й цінності більш низького рівня, задоволення яких у дореформений період здійснювалося без великих труднощів (харчування, елементарний одяг) і на яких свідомість членів сім'ї особливо не фіксувалася. Отже, можна говорити про ієрархію сімейних потреб і цінностей у бік їхньої примітизації, зведення всієї життєдіяльності сім'ї й особистості до боротьби за елементарне фізичне виживання.
Незайнятість значної частини молоді у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, незабезпеченість молодих сімей житлом і відсутність чітких перспектив для його отримання спричиняє складності внутрісімейних відносин, зростання кількості конфліктів негативно позначається на якості сімейного виховання. Цьому сприяє також непідготовленість молодих людей до вступу в шлюб. У зв'язку з цим актуальною для нашого суспільства є проблема соціального захисту, підтримки молодої сім'ї, надання їй соціально-психологічної, медико-юридичної допомоги і підтримки.
Важлива роль у науковій розробці проблем сім'ї, сімейного виховання, педагогічної культури батьків належить педагогам України та Росії, таким як А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинский, К.Д. Ушинський, М.Г. Стельмахович та інші.
Вагомі аспекти інституту сім'ї взагалі та організації системи соціальної роботи з молодою сім'єю в центрах соціальних служб для молоді зокрема в сучасній науковій літературі в Україні розглядаються в багатьох роботах З.Г. Зайцевої, І.Д. Звєрєвої, А.Й. Капської та інших українських науковців.
У нашій країні питання становлення та розвитку молоді, зокрема молодих сімей, винесені на державний рівень. Державна політика, спрямована на підтримку молодої сім'ї, знайшла своє вираження у Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок (5 березня 1999 р.), Декларації про загальні засади державної молодіжної політики в Україні (15 грудня 1992 р.), Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р., Законі України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 21 червня 2001 р., Конвенції про права дитини, Конвенції ООН, "Пpo ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" та інших нормативно-правових документах. У цих документах одним з об'єктів соціальної політики визначають молоду сім'ю, її створення, становлення, а також виховання у ній дітей. Ці закони визначають організаційні і правові засади соціальної роботи з молодцю; відповідно до них передбачено здійснювати заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сім'ї, її соціальний захист. У вищезазначених законах наведені терміни вживаються у такому значенні.
Молода сім'я – це подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років.
Державна молодіжна політика – це системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.
Соціальна робота з дітьми та молоддю – діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їхнього підпорядкування і форми власності й окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармоній-ного та різнобічного розвитку дітей і молоді, захист їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних і духовних потреб.
Для практичного здійснення підтримки соціального становлення та розвитку молоді держава створює систему соціальних служб для молоді.
До системи соціальних служб для молоді входять соціальні служби для молоді та центри соціальних служб для молоді, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики і надавати соціальні послуги та соціальну допомогу молодим громадянам.
Центри соціальних служб для молоді – спеціальні заклади, уповноважені державою брати участь у реалізації державної молодіжної політики шляхом здійснення соціальної роботи з дітьми та молоддю.
Соціальні служби для молоді – спеціальні заклади, які надають соціальні послуги та соціальну допомогу молоді.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади створює Український державний центр соціальних служб для молоді, який належить до сфери його управління.
Згідно із законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:
• повага до загальнолюдських цінностей, прав людини;
• безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі та молоді зокрема;
• врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка сімейного виховання» автора Маценко Л.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 1. Сім'я – основний інститут виховання особистості“ на сторінці 2. Приємного читання.
