Розділ 16. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

16.1. Яке місце в життєдіяльності людини займає моральне виховання?

Моральне виховання виступає основним чинником всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності особистості є її найбільшим надбанням. Тому й цінувати людину необхідно передусім за рівнем сформованості моральних цінностей.

Завдання морального виховання — це оволодіння нормами й правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної, адекватної поведінки в процесі суспільних відносин. Основою морального виховання є етика.

Етика (від rpe. ethika — звичка, норов, звичай) — наука, об'єктом вивчення якої є мораль. Як філософська наука етика уже з доби давнини відігравала роль "практичної філософії'*. В етиці вирізняють дві низки проблем: по-перше, питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), і, по-друге, теоретичні питання про походження і сутність моралі.

Мораль (від лат. moras — звичай) — це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя — праці, побуті, політиці, науці, сімейних, особистісних, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.

16.2. У чому полягає зміст морального виховання?

16.3. Які завдання морального виховання?

Основними завданнями морального виховання є:

1) ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки;

2) формування почуттів;

3) формування переконань;

4) вироблення умінь і навичок моральної поведінки. Завдання і зміст морального виховання подано на рис. 46.

16.4. Які шляхи і засоби сприяють формуванню моральних якостей особистості?

16.5. У чому полягає процес виховання моральної свідомості та громадянської відповідальності?

16.6. Яке місце у системі морального виховання посідає чинник національної гідності та менталітету?

Гідність людини — важлива якість моральності людини, яка утверджує її як особистість, підносить її велич як вищого творіння природи.

Гідність — це моральне поняття, що виражає уявлення про цінності людини як особистості, особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї спільноти, в середовищі якої визначається цінність особистості. З одного боку, усвідомлення людиною власної гідності є формою самосвідомості й самоконтролю, що близьке до понять совісті та честі. Це своєрідне усвідомлення людиною відповідальності перед собою як особистістю. З другого боку, — гідність особистості вимагає від інших людей поважного ставлення до неї.

В умовах розвитку й становлення української державності й незалежності та через історичні обставини життя українського народу, який зазнавав усіляких утисків і принижень, внаслідок чого формувалося почуття меншовартості, виникає потреба формування національної гідності. Це етична категорія, яка характеризує особистість з погляду розширення поняття духовних цінностей за рамки свого "Я" і поєднання особистісних переживань, відчуттів із загальнонаціональними цінностями. Тому нагальним є завдання формування у вихованців як власної, так і національної гідності, хоча ці почуття нерозривно поєднані між собою.

Передумови формування у вихованців людської гідності взагалі та національної зокрема такі: