Розділ 16. МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ

Отже, у сфері морального виховання постає нова проблема — екологічного виховання людини.

Екологія (від гр. eikos — оселя + логія) — розділ біології, який вивчає стосунки тварин, рослин, мікроорганізмів, людини між собою і з навколишнім природним середовищем. В останні десятиріччя почала розвиватись соціальна екологія, яка займається питаннями стосунків людини з природним середовищем у всій його різноманітності.

Екологічне виховання передбачає оволодіння людиною знаннями в царині екології та формування в неї моральної відмові дальності за збереження природного довкілля і розумного співіснування з ним.

Система екологічного виховання не може бути лише відрізком у житті людини, адже це невід'ємна частина її культу* ри. Тому впродовж всього життя має відбуватися процес становлення й удосконалення культури життя людини в природному середовищі, аби дотримуватися рівноваги та науково доцільних вимог симбіозу.

Основні напрями екологічного виховання — це система життєдіяльності сім'ї, виховний вплив дитячих дошкільних виховних закладів, діяльність загальноосвітньої школи та позашкільних виховних закладів, навчання у професійних освітніх закладах, професійна діяльність людини, вплив засобів масової інформації тощо.

У процесі екологічного виховання можна застосовувати різні форми: екскурсії, бесіди, ігри, уроки, практичну природоохоронну діяльність, конференції, диспути, колективні творчі справи та ін.

Для формування екологічної культури педагоги використовують різні засоби: усну народну творчість, природне середовище, кінофільми, науково-популярну літературу, телевізійні програми та ін.

16.12. У чому сутність правового виховання?