Розділ З. РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

3.1. Що таке розвиток?

Розвиток — це специфічний процес зміни, результатом якого є виникнення якісно нового, поступальний процес сходження від нижчого до вищого, від простого до складного.

Відомий український психолог Г.С. Костюк писав: "Розвиток — безперервний процес, що виявляється у кількісних змінах людської істоти, тобто збільшення одних і зменшення інших ознак (фізичних, фізіологічних, психічних тощо). Однак він не зводиться до кількісних змін, до зростання того, що вже є, а включає "перерви безперервності", тобто якісні зміни. Кількісні зміни зумовлюють виникнення нових якостей, тобто ознак, властивостей, які утворюються в ході самого розвитку і зникнення старих".

Щодо людини виділяють три види розвитку — фізичний, психічний і соціальний.

Фізичний розвиток передбачає ріст організму, певні кількісні та якісні зміни на основі біологічних процесів.

Психічний розвиток характеризується процесами змін і становлення психіки людини.

Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним досвідом (мовою, моральними якостями тощо).

3.2. Яке значення вкладається в поняття "формування людини"?

3.3. Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

3.4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"?

3.5. Які чинники впливають на розвиток людини?

3.6. Чи передаються за спадковістю здібності, талант, геніальність?

Ні здібності, ні талант, ні геніальність за спадковістю не передаються. В генно-хромосомній системі дитина отримує від батьків лише імовірнісні можливості для прояву здібностей, таланту, геніальності. Ці прояви — результат соціального успадкування та впливу соціального середовища, зокрема виховання. Російський психолог A.B. Петровський писав: "Талант — це не більше як можливість прояву творчих успіхів... Талант не звільняє людину від праці, а передбачає велику, творчу, наполегливу працю. Люди, чия талановитість в очах всього людства була незаперечною, це завжди — без винятку — титани праці".

Японський дослідник Ібука Массару, роздумуючи над особливостями розвитку дітей, зазначав: "З давніх часів вважалося, що визначний талант — це передусім спадковість, примха природи. Коли нам говорять, що Моцарт дав свій перший концерт у віці трьох років або що Джон Стюарт Мі л л читав класичну літературу латинською мовою у такому самому віці, більшість реагує просто: "Певне, вони ж генії". Проте докладний аналіз ранніх років життя і Моцарта, і Мілла свідчить, що їх суворо виховували батьки, які хотіли зробити своїх дітей видатними. Я передбачаю, що ні Моцарт, ні Мілл не були народжені геніями, їхній талант розвивався завдяки тому, що їм з раннього дитинства створили сприятливі умови, що й дало прекрасні результати"2.

Отже, здібності, талант, геніальність — не стільки дар природи, скільки продукт людської діяльності. Талант і його найвищу форму — геніальність — слід розглядати в трьох іпостасях: як властивості індивіда, які залежать від спадкової програми, вимагають для свого розвитку й становлення сприятливих біосоціальних умов та повністю реалізуються лише в певному оптимальному мікросоціумі.

3.7. Що являє собою явище акселерації?