Розділ «3.2. Глобальний рівень регулювання офшорних зон і територій»

Стрімке зростання офшорного бізнесу не могло залишити байдужими уряди розвинених країн, з яких капітал став емігрувати в території зі сприятливішими умовами. Тому в цих країнах почали застосовуватися спеціальні "антиофшорні" закони, покликані знизити відплив капіталів, звести до мінімуму переваги ведення бізнесу через офшорні зони. Останнім часом в офшорному бізнесі з'явилися "неприємні" моменти, що відштовхує значну кількість ділових структур. Наприклад, органи фінансового контролю США та Європи уважно відстежують усі угоди за участю офшорного капіталу. Крім того, у деяких країнах набуває чинності спеціальне законодавство щодо зниження податкових втрат від подібних фірм. До офшорних компаній із крайньою недовірою ставляться також державні та банківські структури, що спричиняє складнощі із кредитуванням.

Лондонська міжнародна конференція підприємців "Offshore- 2000" суттєво вплинула на хід розвитку світової економіки. Учасники конференції висловили заклопотаність стрімким розширенням офшорних зон, міжнародними фінансовими махінаціями, розглянули шляхи їх обмеження. У роботі конференції взяли участь законодавці з більшості офшорних територій світу, представники провідних банківських кіл, адвокатських контор, ЄС і Європейської комісії із фінансових злочинів.

Останнім часом спостерігається досить стійка тенденція до жорсткості проведення метрополіями податкового і банківського законодавства у своїх острівних територіях (під тиском промислово розвинених країн). Фінансові махінації в офшорних зонах здатні дестабілізувати світову фінансову систему. Протистояти їм передбачається шляхом обмеження в цих юрисдикціях особливого податкового режиму, що допомагає зберігати повну анонімність вкладника, уведення єдиної світової системи зв'язків між банками й інвестиційними компаніями. Єдина комп'ютерна програма зв'язку дозволить автоматично виявляти підозрілі трансакції, блокувати їх і доводити необхідну інформацію до слідчих органів.

Один із негативних проявів глобалізації – різке посилення криміналізації національних економік і міжнародних господарських відносин у сфері відмивання капіталів незаконного походження. За різними оцінками, обсяг брудних доходів, які щорічно легалізують у світі, досягають астрономічних сум 0,5- 1,3 трлн дол США. Критичне наростання цих тривожних тенденцій стимулювало протидію їм світового співтовариства, що знайшло свій вираз, зокрема, у створенні спеціалізованих міжнародних організацій.

Так, у липні 1989 р. на паризькій нараді Великої сімки було створено Спеціальну групу з боротьби зі злочинністю у фінансовій сфері (Financial Aetion Task Force on Money Laundering (FATF); в укр. транскрипції – ФАТФ), метою якої € всебічний аналіз результатів оперативних заходів із запобігання використанню банківської системи і фінансових установ для відмивання грошей, на розробку модельних (еталонних) законодавчих актів і превентивних заходів у цій сфері, а також підвищення рівня координації відповідних спільних зусиль країн-учасниць.

ФАТФ координує свою роботу з ООН, яка в останні роки безпосередньо бере участь у боротьбі з легалізацією брудних грошей. Так, у червні 1998 р. на 20-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, присвяченій боротьбі зі злочинністю у фінансовій сфері та протидії обороту наркотиків у світі, було схвалено План дій проти відмивання грошей (Action Plan against Money Laundering). У зв'язку із цим у грудні 1998 р. спеціальною брошурою було випущено документ "Глобальна програма ООН проти відмивання грошей", де подано розгорнуті правові визначення і характеристики багатьох злочинів у фінансовій сфері. У преамбулі підкреслено, що припинення відмивання грошей має ґрунтуватися на загальній для всіх держав світу концептуальній основі.

Фахівці ООН вважають ключовим моментом виявлення операцій із відмивання грошей через аналіз етапу зростання злочинних капіталів у кредитно-фінансовій сфері, пропонуючи зосередити основну увагу на відстеженні саме стадії інтеграції брудних грошей із національної у світову фінансову систему. Саме так було поставлено питання на Саміті ООН із проблем боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, що відбувся у грудні 2000 р. й у роботі якого брали участь делегації понад 140 країн. Саміт ухвалив Конвенцію ООН з боротьби із транснаціональною організованою злочинністю. Одна із її цілей – урегулювання питань конфіскації власності, здобутої злочинним шляхом, і скасування банківської таємниці, якщо фінансовий внесок або фінансова операція пов'язані з відмиванням брудних капіталів.

На міжнародному рівні боротьбу з відмиванням грошей здійснюють також у межах створених подібних до ФАТФ регіональних організацій. Це, зокрема, Азіатсько-Тихоокеанська група, Група країн Карибського басейну, Група країн Південної та Східної Африки і Комітет експертів Ради Європейського Співтовариства з оцінки заходів протидії відмиванню грошей. Група експертів з питань відмивання грошей Міжамериканської комісії з контролю над зловживанням використання наркотичних речовин відслідковує уведення Плану дій щодо боротьби з відмиванням грошей, прийнятого на зустрічі міністрів країн західної півкулі в Буенос-Айресі в 1995 р. Особливе місце в системі відповідних міжнародних організацій посідає Інтерпол – потужна й авторитетна міжнародна організація, що докладає значних зусиль у боротьбі з відмиванням грошей, займаючись розслідуванням різноманітних міжнародних економічних злочинів, а також збираючи й аналізуючи інформацію про найбільші махінації, що мають місце в різних країнах. Співпрацю так званих фінансових розвідок (тобто національних органів з боротьби з відмиванням грошей) ведуть у межах Групи "Егмонт” (Egmont Group), створеної в 1995 р.

Серед інших впливових міжнародних організацій зазначеного профілю слід назвати такі:

• Організація країн ЄС із боротьби з комерційною злочинністю (Commonwealth Commercial Crime Unit (CCCU)), що об'єднує 49 країн, які забезпечують її необхідною інформацією міжнародного характеру про правопорушення в галузі економіки.

• Офшорна група з банківського контролю ("Offshore Group of Banking Supervisors"), що організовує співпрацю в боротьбі з відмиванням грошей у міжнародних офшорних центрах й у вільних економічних зонах.

• Бернський клуб, до якого входять представники правоохоронних органів низки західноєвропейських держав (основний напрям роботи – забезпечення ефективного обміну інформацією між учасниками).

• Міжнародна організація контролю у сфері обігу цінних паперів (International Organization of Securities Commissions (IOSC)), що об'єднує представників органів, які контролюють ринки цінних паперів (136 членів із понад 70 країн).

• Міжнародне морське бюро (International Maritime Bureau (ІМВ)), що протидіє економічним злочинам на морському транспорті, насамперед контрабанді, у тому числі валюти.

• Служба із забезпечення безпеки бізнесу при Міжнародній торговельній палаті (Business Security Services of the International Chamber of Commerce), що веде боротьбу з різними видами злочинів у сфері міжнародної торгівлі та банківських рахунків.

• Міжнародна асоціація слідчих із боротьби з підробками кредитних документів.

• Міжнародна асоціація професійних офіцерів безпеки банків.

Діяльність цих організацій забезпечила формування досить великої нормативної бази, що регламентує міжнародну взаємодію з розглянутих питань. Дійсно, у кругообігу грошових коштів офшорна зона є головним фільтром, де відмивають брудні гроші, отримані від торгівлі людьми, продажу та розповсюдження наркотиків, контрабанди зброї.

Процес легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, має таку схему. Спочатку брудні кошти "підмішуються" до "чистих" через сфери з послабленим податковим контролем – казино, шоу-бізнес, нічні клуби, реклама. Після цього готівкою або цінними паперами їх доставляють в офшорні зони (частіше на більш-менш законних підставах). Далі через офшорні банки за допомогою платіжних електронних систем грошові кошти переказують до країни з підвищеною банківською конфіденційністю – до Гонконгу, Швейцарії, Сингапуру. І тільки після зазначених операцій відмиті гроші потрапляють до міжнародного фінансового обігу. Офшорні юрисдикції зацікавлені не тільки у грошових коштах, але й у нелегальному товарі – не даремно більшість офшорних зон розташовано на островах, а острови – на перехресті шляхів торгівлі наркотиками (Карибський басейн), або контрабанди зброєю (Середземне море). Кораблі, що заходять в офшорні порти, звільнено від митного контролю, плата за постій є суто символічною.