Розділ «3.2. Глобальний рівень регулювання офшорних зон і територій»

Останнім часом з'явилося багато дійсно нових офшорних зон, головним завданням яких є обслуговування капіталів, придбаних останнім часом у країнах колишнього СРСР й Азіатсько- тихоокеанського регіону. До цих офшорних зон входять Самоа, о-ви Кука, Кіпр, Ніуе. Проте після важких криз і в Росії, і в Азіатсько-тихоокеанському регіоні майбутнє цих офшорних центрів опинилося під загрозою. Фінансова криза ще більше загострила недоліки нових офшорних зон: нерозвиненість інфраструктури, недосконалість законодавства, відсутність надійної ділової репутації, недостатньо ефективні ділові зв'язки із провідними країнами, наприклад США, нарешті, різниця в часових поясах. Усі ці недоліки відштовхують від співпраці з компаніями з нових офшорних зон потенційних клієнтів із країн Західної Європи, які віддають перевагу карибським територіям, позбавленим усіх цих недоліків. Не виключено, проте, що в разі реалізації численних пропозицій із посилювання фінансового контролю на о-вах Гернсі, Джерсі і Мен, а також на основних карибських територіях, підприємці, прагнучи уникнути високого оподаткування, будуть змушені шукати менш контрольовані офшорні зони, знову звернувшись до тихоокеанських територій.

Проте цілком можливий й інший варіант розвитку подій – поступово офшорні компанії дедалі менше відрізнятимуться від оншорних (в умовах постійного зниження рівня оподаткування в розвинених країнах це не так уже й нереально). Для досягнення максимального ефекту підприємці дедалі активніше поєднуватимуть застосування офшорних й оншорних компаній, використовуючи переваги і тих, й інших. Водночас незалежно від того, які тенденції переважатимуть на офшорних територіях у найближчому майбутньому, офшорним зонам доведеться міняти свою політику в бік більшої прозорості фінансових операцій. Інакше ці країни можуть зіштовхнутися із серйозними проблемами, особливо якщо міжнародні фінансові організації і політики порозуміються в боротьбі з незаконними фінансовими операціями.

У 2007-2010 pp. набули чинності угоди Великої Британії про уникнення подвійного оподаткування із Саудівською Аравією (2009), Словенією (2008), Молдовою (2008), Швейцарією і Новою Зеландією (2008), Нідерландами, Францією, Лівією, Мексикою і Каймановими о-вами. Велика Британія прискорила діяльність над Угодою про обмін податковою інформацією з майже 20 оншорними й офшорними юрисдикціями, включаючи Австралію, Австрію, Бельгію, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, Хорватію, Ефіопію, Німеччину, Угорщину, Ізраїль, Люксембург, Нову Зеландію, Оман, Катар, Іспанію, Швейцарію, Таїланд й особливо із трьома офшорними територіями – Ангільєю, Гібралтаром й о-вами Теркс и Кайкос щодо прийняття міжнародного податкового стандарту прозорості й обміну інформацією в податкових цілях, встановлених ОЕСР. Угода TIEА між Великою Британією і Бермудами почала діяти з 2008 р., о-вами Мен, Гернсі і Джерсі із 2009 р.

Власники офшорів у низці престижних європейських офшорних зон у 2009 р. вже змогли випробувати на собі дію багатьох рекомендацій міжнародних фінансових організацій. Так, на о. Мен, а також в Ірландії прийняті положення, що скасовують статус нерезидента. Внаслідок цього Ірландія взагалі перестала виконувати функції офшорної зони. На Нормандських о-вах й о. Мен був посилений контроль за номінальними директорами й уведено ліцензування компаній, що надають трастові, секретарські і реєстраційні послуги. Орієнтація на стандарти ОЕСР, а також розмови про необхідність уведення норм фінансової інформації, що не підлягає конфіденційності, дозволяють зробити висновок, що ці юрисдикції використовуватимуть тільки для солідного і надійного бізнесу.

Серед напрямів інформаційно-технічної протидії сучасній злочинності, що здійснює свою діяльність безпосередньо за допомогою офшорних зон, необхідно виділити особливий комплекс заходів (аналітична та комп'ютерна розвідка). Сутність аналітичної розвідки можна визначити як розвідку в інформаційному середовищі, метою якої є отримання нових знань про розвідувальний об'єкт або явище на підставі аналітичного опрацювання наявної розвідувальної інформації і тверджень про відомі факти. Аналітична розвідка передбачає вивчення матеріалів прихованого спостереження, оперативних розробок, повідомлень негласних співробітників, даних перехоплення з різних каналів зв'язку, а також аналіз повідомлень, публікацій і виступів у засобах масової інформації, статистичних даних, інформації, що міститься в державних і недержавних автоматизованих банках даних й інформаційних мережах. Можна розглянути дві обставини, що виводять інформаційно-аналітичну діяльність (аналітичну розвідку) за межі традиційної оперативно-розшукової діяльності (ОРД) і відкривають якісно нові можливості для розв'язання оперативних завдань з боротьби з організованою злочинністю.

Перша обставина, що наповнює аналітичну розвідку новим змістом, полягає в тому, що нині уже створено і створюють сотні електронних банків даних, що містять найрізноманітніші відомості. Мають на увазі банки даних як державних органів, так і приватних підприємств. Це, насамперед, банки даних різних служб правоохоронних органів, податкових і митних служб, реєстраційних органів, фондів медичного і соціального страхування, медичних закладів, банків і фінансових компаній, транспортних підприємств, авіа- і залізничних кас, банки даних з електронними версіями періодичних видань і банки даних приватних підприємств, що надають інформаційні послуги охоронних структур, служб безпеки тощо.

Друга обставина, що виділяє аналітичну розвідку в самостійний вид діяльності, полягає в тому, що нині уже створені, застосовують й удосконалюють дуже ефективні методи опрацювання різноманітної інформації. Багато таких методів, що дозволяють виявити латентні зв'язки між об'єктами і за виявленими зв'язками оцінювати роль і статус будь-якого члена злочинного співтовариства, уже перебувають на озброєнні інформаційно- аналітичних підрозділів правоохоронних органів. Аналітична розвідка, побудована на застосуванні останніх досягнень у розвитку інформаційних технологій, є одним із центральних напрямів діяльності Інтерполу в боротьбі із транснаціональною організованою злочинністю.

Загалом аналітична розвідка, а конкретніше, застосування інформаційних технологій в аналітичній розвідці, забезпечуючи ОРД, одночасно виходить за її межі, є паростком нового перспективного напряму в діяльності правоохоронних органів. Нині існують окремі приклади створення об'єднаних інформаційно- аналітичних центрів у системі органів внутрішніх справ, відчутних результатів аналітичної розвідки, забезпечення спеціалізованих підрозділів кримінальної міліції стратегічною і тактичною інформацією про стан організованої злочинності. У свою чергу, комп'ютерна розвідка полягає в пошуку й отриманні інформації з комп'ютерних систем і мереж. За допомогою апаратно-програмних комп'ютерних засобів, шляхом застосування логічних операцій і прийомів здійснюють комп'ютерну розвідку. Чинники, що обумовлюють необхідність комп'ютерної розвідки у правоохоронних органах такі:

• усі великі обсяги інформації, що може мати оперативний інтерес, переводять на машинні носії. Практично вся інформація про фінансову діяльність підприємств і фірм уже міститься в електронному вигляді в комп'ютерних системах;

• комп'ютерні телекомунікації дедалі частіше виявляються засобами зв'язку для злочинних формувань. Вони стають засобом неконтрольованого кримінального переведення фінансових коштів, зокрема в закордонні банки й офшорні зони;

• глобальна комп'ютерна мережа Інтернет, що свідчить не тільки про досягнення, але і про практично всі відомі недоліки людського суспільства, стає носієм кримінальної інформації і загрозою її поширення.

Нині одним із завдань правоохоронних органів стає відстежування кримінальних явищ у мережі Інтернет. Таку роботу здійснюють за кордоном, зокрема в США (ФБР) й у Німеччині (ВКА), де створено спеціальні підрозділи комп'ютерної розвідки в мережі Інтернет. Нарешті, комп'ютерна розвідка є одним із найефективніших засобів профілактики, протидії і боротьби з найрізноманітнішими комп'ютерними злочинами, оскільки до завдань комп'ютерної розвідки входить і пошук зловмисників у комп'ютерних мережах.

У правовому полі комп'ютерну розвідку можна вважати різновидом таких оперативно-пошукових заходів, як зняття інформації із технічних каналів зв'язку, спостереження, дослідження предметів і документів, оперативний огляд. Якщо йдеться про телекомунікаційний зв'язок між комп'ютерними системами, то це переривання зв'язку може означати активний вплив на комп'ютерну систему, зокрема з метою виведення її з ладу. Це також входить до функцій комп'ютерної розвідки, що в разі потреби стає засобом інформаційного нападу.

Говорячи про надзвичайну необхідність організації комп'ютерної розвідки в мережі Інтернет, необхідно мати на увазі те, що інформація розташована і циркулює в цій мережі, не потрапляє до зони правового регулювання. Практично не передбачено відповідальності за введення і поширення інформації. Інтернет абсолютно не підлягає цензурі. Більше того, розміщену інформацію легко знеособлюють. Зокрема, інформація кримінального характеру може бути розташована на сайтах, що належать як юридичним, так і фізичним особам. Саме поняття належності сайта є розмитим. Інформаційний сайт може бути фізично розміщеним на комп'ютері, що знаходиться на іншому континенті, але при цьому забезпечено його доступ по всій території країни.

Інформація, отримана завдяки комп'ютерній розвідці, у деяких випадках потребує аналітичного опрацювання, тобто застосування апарата аналітичної розвідки. Водночас застосування методів комп'ютерної розвідки істотно підвищує ефективність розвідки аналітичної, тому що відкриває можливість здобувати інформацію з банків даних і комп'ютерних систем, що мають, зокрема, вихід в Інтернет. Зауважимо, що в мережі Інтернет нині можна знайти електронні версії практично всіх періодичних видань, що забезпечує легший доступ і наступне автоматизоване опрацювання відкритої інформації, яку отримують в електронному вигляді. Ці обставини виокремлюють комп'ютерну розвідку в самостійний напрям діяльності правоохоронних органів, а в поєднанні з аналітичною розвідкою дозволяють вести розмову про комплекс розвідувальних заходів, заснованих на сучасних інформаційних технологіях.

Ідея офшору нічого кримінального та незаконного в собі не містить. Більше того, подібні схеми дійсно допомагають у послабленні тягаря податків, але абсолютно уникнути їх не дозволяють. Сучасний розвиток глобального офшорного бізнесу має такі особливості:

• Міжнародному співтовариству доведеться створювати законодавчу базу, що дозволятиме контролювати фінансові операції, які набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави. Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів із моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків.

• Від держав, занесених до "чорного списку", слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного розв'язання цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн. Багато країн приділяють велику увагу роз'яснювальній роботі і не так щодо створення в населення негативного ставлення до офшорного бізнесу взагалі, як щодо формування неприйняття факту обдурювання держави шляхом несплати податків навіть у тих випадках, коли це роблять видатні спортсмени або діячі мистецтва. Слід відзначити успішність цієї роботи, внаслідок якої в розвинених країнах серйозні компанії та бізнесмени не підписують контрактів з офшорними компаніями.

• Отже, міжнародне регулювання офшорної діяльності – нове явище у світовій економіці. На практиці його здійснюють за двома напрямами: боротьба з несумлінною податковою конкуренцією і протидія фінансуванню кримінальної діяльності. Регулювання офшорного бізнесу з метою запобігання несумлінній податковій конкуренції є наслідком глобальної конкуренції між промислово розвиненими країнами, а також країнами, які володіють багатими ресурсами, та країнами, що розвиваються, і таких ресурсів не мають. За своєю суттю воно є інструментом політичного тиску і тому викликає протидію з боку офшорних держав. На міжнародному рівні в цьому напрямі працює ОЕСР, діяльність якої полягає в моніторингу як власне офшорних юрисдикцій, так і преференційних податкових територій промислово розвинених країн, у тому числі США. На національному рівні антиофшорне регулювання в цій сфері полягає в такій побудові законодавства, щоб суттєво знизити втрати від застосування методу офшора.

• Антиофшорне регулювання з метою запобігання відмиванню капіталів і фінансуванню тероризму, навпаки, зустрічає цілковиту підтримку з боку більшості офшорних юрисдикцій, що добровільно погодилися внести необхідні зміни в національне законодавство. Органом, який координує міждержавні зусилля в цьому напрямі, є ФАТФ, що відслідковує схеми легалізації незаконних капіталів, ініціює відповідні заходи протидії, а також створює спеціалізовані підрозділи федеральних служб США. На національному рівні необхідно забезпечити прозорість ведення бізнесу загалом, а насамперед фінансових розрахунків. Основними наслідками жорсткості державного і міждержавного регулювання офшорного бізнесу у глобальному масштабі стали: