Ішли в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду. Нічого в світі так не хотілось, як спати. Здавалось, де впав би, там і заснув: у рові – в рові, в бур’яні – в бур’яні, хоч на камінні. Коли б це так удома – крик, бунт підняли б, – тепер ідуть. Починати роботу – чиста мука: руки болять, ноги болять, спина болить. Помалу-помалу, мов не своїми руками, беруться за серпи. Аж дедалі руки, ноги і все тіло ніби наливається соком, міцніє. Пригріває сонце, і втома зовсім розтає, як віск. Робота загоралась.
… По обіді з третьої різи біжить стернею смуглява дівчина. Чорноока, жива, з червоною на грудях краваткою. Ще ранком, їдучи в поле, вона з воза віталась до Бондаришиних женців.
– Здорова, Настуню!
Прибігла, обнялися. Цмок, цмок…
– Скінчила?
– Скінчила!
– А куди далі?.
Заторохтіла.
– Надовго, Соню? – обізвалась до дівчини Бондариха.
Соня повернулась:
– На жнива, тьотю.
І знову до Насті:
– Знаєш, Насте, мені роботи-роботи! Обслідувати економічний стан села, вияснити число незаможників, куркулів, зробити доклад про яслі, виявити число грамотних, неграмотних, жінвідділів, лікнеп, читальня…
Засипала, засипала, стулила губи, запишалась, похитує головою:
– Роботи-роботи! – А сама вже не зводить очей з гостей. Далі стиха щось нишком питає Настю, кидаючи допитливі погляди на хлопців.
– Товариші, – дипломатично звертається Настя до хлопців, – ось товаришка Соня пропонує…
Слово перехоплює сама піонерка.
Довірливо, сміливо, як до знайомих:
– Товариші, я бачу, що тут у селі набралось нас стільки молоді, що могли б організовано повести якусь працю. Наприклад, виступити з кількома доповідями або…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Олив'яний перстень » автора Васильченко Степан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „X“ на сторінці 1. Приємного читання.