Розділ «Глава 26. Дії сторони щодо пред'явлення зустрічного позову»

На зустрічний позов поширюються всі процесуальні правила, які регулюють порядок пред'явлення позову. Тому раніше викладені методичні поради про підготовку матеріалів, а також їх оформлення зберігають своє значення. Зустрічний позов - це самостійна вимога відповідача до позивача, пред'явлена для їх сумісного розгляду в уже порушеному процесі.

Як правило, головна мета зустрічного позову - захист проти основного позову, який спрямовано на спростування цього початкового позову повністю або в певній частині. "Пред'явлення зустрічного позову може мати й іншу мету - вирішення всіх пов'язаних між собою спорів". Спільний розгляд таких позовів забезпечує процесуальну економію та підвищує ефективність суду.

Ст. 123 ЦПК встановлює, що відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред'явити зустрічний позов. Вимоги за зустрічним позовом об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічний позов є одним із засобів захисту відповідача проти позовних вимог. До інших засобів такого захисту слід віднести заперечення з підстав процесуально-правових (непідсудність спору цьому суду, заявлення позову неналежним позивачем, заявлення позову про розірвання шлюбу під час вагітності дружини тощо) або матеріально-правових (незаконність договору, пропущений строку позовної давності, з мотивів, що договір не було укладено тощо).

Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання. Пред'явлення зустрічного позову після попереднього слухання справи не передбачено.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані й спільний їх розгляд є доцільним. Ч. 2 коментованої статті встановлює три основних випадки такої доцільності:

а) коли вони виникають з одних правовідносин;

б) коли вимоги за позовами можуть зараховуватися;

в) коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Особливості звернення до суду із зустрічним позовом обумовлені тим, що він є формою захисту відповідача проти вимог за первісним (основним) позовом. В усьому іншому провадження за зустрічним позовом здійснюють за загальними правилами ЦПК. Зустрічна позовна заява має відповідати вимогам статей 119 і 120 ЦПК, по ній сплачується судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

. "Зустрічний позов - це активний захист проти позову, захист "нападом" на позивача. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Такий позов є найбільш дійовим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повний чи частковий підрив первісного позову. Так, наприклад, задоволення позову відповідача про заперечення батьківства виключає задоволення позову про стягнення аліментів на дитину"т.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених законом, застосовуються положення ст. 121 ЦПК. Якщо недоліки зустрічної позовної заяви не усунуто у встановлений суддею строк, вона повертається заявнику.

Приклад підготовки до участі у справі з пред'явленням зустрічного позову. У 2001 р. до адвоката звернулася С. Г. за допомогою. Вона пояснила, що з січня 1997 року до неї та її колишнього чоловіка пред'явлено позов про виселення з кооперативної квартири. Позов заявлено органом місцевої влади (управлінням житлового забезпечення). Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час ознайомлення з матеріалами справи з'ясувалося, що суд у 1997 році прийняв до свого провадження справу за позовом управління житлового господарства всупереч існуючій на той час судовій практиці, яка ґрунтувалась на позиції Верховного Суду СРСР про те, що позов про виселення з кооперативної квартири не може подавати виконавчий комітет або інший орган місцевої влади. Оскільки у вересні 1997 року Верховний Суд України вніс корективи у таку позицію судів і визнав, що орган місцевої влади має право звернутись у суд з позовом про визнання ордера недійсним, то можливість заперечень щодо розгляду справи з цих підстав було втрачено.

З'ясувалось також, що С. В., колишній чоловік клієнтки, як член ЖБК сплатив повну вартість спірної квартири 20 квітня 1995 р. Це дало підстави для розроблення зустрічної позовної заяви на тій підставі, що він згідно із ст. 15 Закону "Про власність", сплативши повну вартість квартири, став її власником. Тому адвокат, погодивши це питання з клієнтами, прийняв рішення про пред'явлення зустрічного позову про визнання права власності на спірну квартиру.

З метою одержання необхідних для цього повноважень адвокат одержав від клієнтів довіреності на представництво їхніх інтересів, зокрема права на пред'явлення позову та зміну предмета і підстави зустрічних позовних вимог. Це дозволило йому займати активну позицію в суді, давати пояснення по суті позовних вимог тощо.

Вивчаючи матеріали справи та позовну заяву, адвокат з'ясував, що управління житлового господарства свою позицію обґрунтовує Правилами житлового обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів У PCP та Укрпрофради від 11 грудня 1984 p. Оскільки спір заявлений щодо кооперативної квартири, то слід керуватись Правилами обліку громадян, які бажають вступити в кооператив (затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради 5 червня 1985 p.).

Подальший аналіз справи показав, що первісний позивач вимагав визнання ордера недійсним на тій підставі, що відповідач при одержанні ордера не повідомив про зміни у складі його сім'ї, які сталися між вступом у кооператив та одержанням квартири. Наступною підставою вимог первісного позивача було те, що він начебто ввів в оману суд, бо не повідомив, що перебував на обліку і для одержання комунальної квартири, і для одержання кооперативної квартири. Таким чином, позивач помилково вважав, що перебування у двох чергах для одержання комунальної або кооперативної квартири недопустиме. Між іншим, згідно з п. 3 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, "кожна сім'я може перебувати на кооперативному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) й у виконавчому комітеті ради народних депутатів за місцем проживання. Сім'я може одночасно перебувати на кооперативному та квартирному обліку".

Позивач також стверджував про відсутність документів, на підставі яких C.B. прийнятий до кооперативу. Виявлені обставини дали підстави для підготовки адвокатом ґрунтовних заперечень проти позову з посиланням на відповідні норми закону.