РОЗДІЛ XIII. СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У новому ЦПК передбачено спеціальний розділ, який регулює судовий контроль за виконанням судових рішень. У такий спосіб було визначено, що виконавче провадження є стадією цивільного процесу, а не окремою галуззю права. Такий підхід є виправданим, оскільки у зв'язку з особливостями виконання рішень суду (застосування примусу) права та інтереси осіб, щодо яких здійснюється виконання, потребують підвищеного рівня судового захисту. Разом з тим дії державного виконавця це дії суб'єкта певних владних повноважень. Тому слід було чітко визначитись, за якою судовою процедурою здійснюватиметься судовий контроль за діями державної виконавчої служби.

Підґрунтям такої позиції була також прецедентна практика Європейського суду з прав людини. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних прав людини провадження з виконання судових рішень є самостійною і невід'ємною частиною судового розгляду, невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Право на звернення із скаргою до суду належить сторонам виконавчого провадження.

Предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, що стосуються виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства. Не розглядаються в порядку здійснення судового контролю вимоги осіб щодо належності їм, а не боржнику, майна, на яке накладено арешт. Ці вимоги розглядаються в окремому процесі шляхом подання позову про звільнення майна з-під арешту або виключення з опису. За правилами розділу VII вирішуються скарги на постанови державного виконавця про накладення штрафів, передбачених статтями 87,88 Закону "Про виконавче провадження". У літературі наголошується, що не підлягають оскарженню рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, пов'язані з виконанням рішень третейських судів. У цьому разі пропонується подавати адміністративний позов у порядку ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства.

Ч. 4 ст. 57 Закону "Про виконавче провадження" передбачено право сторін виконавчого провадження оскаржити оцінку арештованого майна. Згідно зі ст. 33 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні") спори, пов'язані з оцінкою майна, вирішуються в судовому порядку. Таке оскарження здійснюється залежно від суб'єктного складу осіб (за правилами ЦПК) якщо справа стосується фізичних осіб, або за правилами ГПК, якщо сторонами є юридичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону "Про виконавче провадження" збитки, заподіяні державним виконавцем фізичним особам, підлягають відшкодуванню у загальному порядку. Отже, у порядку вирішення скарги на дії державного виконавця стягнення такої шкоди не може бути проведено. Позов про стягнення шкоди, заподіяної виконавчою службою, подається до відповідного органу, до складу якого входить державний виконавець (ст. 1172 ЦК, ст. 3, 4,11 Закону "Про державну виконавчу службу"). Підсудність таких справ визначається за правилами ст. 109, або ч. 6 ст. 110 ЦПК.

Коментована стаття визначає порядок подання скарги. Вона може бути подана до суду безпосередньо або після оскарження дій, або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після її прийняття судом. Скарга має відповідати загальним вимогам, які ставляться до позовної заяви (за аналогією). У скарзі мають міститися відомості, перелічені в п. 3-5 ч. 3 ст. 85 Закону "Про виконавче провадження ".

Хоча коментована стаття і не передбачає подання копій (як, до речі, й у низці інших випадків) під час подання скарги слід подавати її копії у кількості, рівній кількості осіб, на дії яких подається скарга. Це потрібно насамперед в інтересах самого заявника, оскільки полегшує і пришвидшує розгляд скарги. У ч. 2 ст. 85 Закону. "Про виконавче провадження" оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва та Севастополя подаються до відповідного апеляційного суду, що не відповідає ЦПК. Наявна правова колізія, яку законодавцю потрібно усунути.

Порядок повідомлення відповідного відділу державної виконавчої служби (телефоном, телеграмою, листом) не передбачений. Отже, цю прогалину суд заповнюватиме фактичною процесуальною діяльністю на свій розсуд. Важливо тільки дотриматись вимоги, що повідомлення має бути вчинене не пізніше наступного дня прийняття скарги судом.

Стаття 385. Строки для звернення із скаргою

Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Стаття 386. Розгляд скарги

Стаття 387. Судове рішення за скаргою

Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги

Стаття 389. Виконання ухвали суду