Розділ «Стаття 318. Порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи.»

Застосування цієї статті може викликати труднощі на практиці. Аналогічна ст. ЦПК 1963 р. піддавалась критиці. Проблему може бути вирішено наданням права апеляційному суду скасувати власне рішення або ухвалу апеляційного суду.

Таким чином, якщо апеляційна скарга була подана у встановлені строки, але надійшла до суду після закінчення апеляційного розгляду або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з їх пропущенням з поважних причин були поновлені або продовжені, й особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, така скарга розглядається в загальному порядку, передбаченому гл. 1 розділу V ЦПК.

Залежно від обґрунтованості скарги суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до ст. 307 ЦПК. При цьому за наявності для цього підстав може бути скасоване власне рішення апеляційного суду або ухвала.

Безумовно, що ця стаття піддаватиметься критиці, оскільки порушує принцип непорушності рішення та неможливості судом, який розглянув справу, скасувати власне рішення. Виникають й інші проблеми. Не зовсім ясно, чи апеляційну скаргу, яка поступила до суду після розгляду справи, має вирішувати той самий суд, і як бути, якщо через об'єктивні причини той самий склад суду не може ще раз зібратися. Вважаю, що оскільки ці питання не врегульовані, то розгляд такої апеляційної скарги може бути здійснений і в іншому складі суду, якщо для цього є поважні причини.

В. І. Тертишніков вважає неможливим скасування власного рішення апеляційним судом і пропонує передавати скаргу разом із справою до суду касаційної інстанції, який вправі переглянути рішення, що набрали чинності. Іншим виходом є перегляд рішення за нововиявленими обставинами у випадках, які передбачені ст. 361 ЦПК[1].

ЦПК встановлює, що рішення або ухвала апеляційного суду набирають чинності з моменту їх проголошення. Отже, визначальним моментом є проголошення рішення.