Розділ четвертий

  ерше, про що я вас попрошу, — це про мужність і спокій.

Усі ми смертні, а доля час від часу обертається найнепривабливішими гранями... Ніхто не знає, що буде з ним завтра, а тому розслабтесь і живіть сьогоднішнім днем...

Ірена глибоко зітхнула.

Тут пахло житлом. Після в’язниці, після суду, після камери смертників — просто-таки курорт...

Семироль спритно — мабуть, звично — розтопив камін. Але в кімнаті й без того було тепло. Ірена сиділа на краю канапи, звісивши руки між колін, байдуже розглядаючи химерні картини на обшитих деревом стінах.

— Ви побачите — тут набагато краще, ніж у в’язниці. У вас буде можливість навіть відпочити...

— Я хочу перевдягнутися, — сказала вона стомлено.

Тюремна роба прилипла до тіла коростою. До того ж, цей часниковий запах, що в’ївся в тіло...

Часник не захистить її. Срібна куля?.. Осиковий кілок?..

А до речі, коли буде повня?!

У неї ж був доступ до газет, календарів!.. А вона не з’ясувала навіть такого простого, важливого питання...

— Ірено, вода вже нагрілася. Можете прийняти ванну чи душ... Ці лахи, що на вас, киньте в сміттєвий бачок. Отам на гачку знайдете халат. У лазничці — все, що потрібно... Я вам цілком довіряю — ви ж не будете... топитися?

Останнє запитання прозвучало ніби жартома. Ірена вичавила подобу посмішки; їй нікуди не хотілося йти. Не хотілось навіть підводитися з канапи...

Ванна кімната була завбільшки з камеру смертників. Але двері (о радість!) зачинялися на гачок.

Вона стягнула з себе ривком робу, розпанахавши по шву. Дивно, що в ній залишилося ще стільки сили... (Чи на одяг смертників ідуть гнилі нитки?..)

Її думки були, як сонні рибини, — важкі та пласкі.

Вона змивала ретельно все — в’язницю і суд, усі звинувачення. Шкребла пемзою, терла боки жорсткою губкою, неначе сподіваючись скинути колишню шкіру і відродитися — як змія...

Але шкіра лише побагровіла, й Ірена вже натомилася від зусиль. Постояла під душем, змінюючи температуру води; вибралася, залишаючи мокрі сліди на теплому гумовому килимку.

Тіло зраділо й дихало. Воно хотіло їсти і... спати. Тіло не бажало думати про...