Розділ четвертий

— Я прошу вибачення за недоречну цікавість... Але коли ви збираєтеся мене... спожити?

— Я ж не людожер, — докірливо відгукнувся Семироль. — Ніхто не збирається вас жерти — це негуманно й неестетично...

— Божевільня... — із почуттям сказала вона, відкидаючись на спинку. — Анджей схибнутий.

Семироль глянув на неї — пильно, без посмішки.

— Можу я зрештою дізнатися, хто такий цей Анджей, якого ви весь час згадуєте?

— А-а, це мій колишній чоловік... Рідкісний мерзотник. Моделятор цього вашого клятого світу...

Семироль чекав продовження, але Ірена мовчала, блаженно мружачись на вогонь каміна. Він обережно заохотив її на відвертість:

— То невже й справді така скотина? Схоже, всі колишні дружини так кажуть...

— Не всі, — Ірена образилася. — Ви самі можете судити... Це ж ким треба бути, щоб змоделювати всю цю вашу... увесь цей маразм?!

Семироль обережно сьорбнув зі свого келиха:

— Який саме з маразмів?

Ірена окреслила рукою навколо себе — камін, Семироля, екзотичні картини на стіні та невидимі гори за вікном:

— Та все це... Весь цей так званий світ. Буцімто реальність... Якої немає і не було! Яку змоделював Анджей... відштовхуючись від нашого нормального світу, але як же далеко він, ідіот, відштовхнувся!..

Вона з відразою подивилася на вміст власної тарілки. Там лежав шмат грінки під часниковим соусом; пан Семироль, ніби на щось натякаючи, весь вечір підсовував їй часник і навіть з’їв сам кілька зубочків. А Ірену вже нудило від часникового запаху — мабуть, вона зненавидить його до скону...

(До речі, невідомо, коли це настане. Може, завтра...)

— Ну подумайте, Яне, — пробурмотіла вона, втомлено заплющуючи очі. — Хіба може вважатися нормальним світ... ну гаразд, МОДЕЛЬ... Де безневинну людину засуджують до страти за абсолютно жахливі злочини! Яких вона в житті ніяк не могла вчинити — з цілої низки причин... По-перше, вона ненавидить будь-яке насильство. По-друге, її не було не те що в цій країні — в цьому СВІТІ, бо впродовж цих десяти місяців, про які всі мені вуха протуркали... Я була у себе! В нормальному, реальному світі! Поза МОДЕЛЛЮ, чуєте?.. Я не могла вчинити всіх цих жахів, за які ви мене збираєтеся...

Вона так різко поставила келих на край столу, що зламала тонку скляну ніжку.

— Ви не порізалися?

Вона подивилася на самотню червону краплю, що повзла по пальцю.

Швидко глянула на Семироля. Сховала палець під пахву: