Перевага фермерського господарства над особистим селянським полягає в його більших розмірах, можливості застосування засобів механізації і на цій основі вести ефективніше виробництво й відповідно бути конкурентоспроможнім. Розміри земельних ділянок, як і форма власності, мають великий вплив на ефективність виробництва і формування середнього класу. Необхідно, щоб фермерські господарства були раціональними з організаційно-економічної точки зору.
Невеликі фермерські господарства важко комплексно механізувати, а обробити землю вручну силами однієї сім'ї неможливо. Фермерські господарства мають забезпечувати оптимальні обсяги виробництва продукції для досягнення високої ефективності окремих галузей, раціонального використання трудових ресурсів, основних засобів виробництва. Раціональні розміри фермерських господарств залежать передусім від їхньої виробничої спеціалізації і меншою мірою - від зональних природно-кліматичних умов. Досвід країн Західної Європи свідчить, що ефективність виробництва значно вища там, де розміри землекористування перевищують 100 га. В Україні середні розміри фермерського господарства становлять близько 92,1 га сільськогосподарських угідь.
В Україні вченими-аграрниками Інституту аграрної економіки УААН розроблені рекомендації щодо розмірів фермерських господарств, залежно від напрямів спеціалізації. У 12 областях України на одне фермерське господарство припадає понад 100 га ріллі, а в чотирьох областях (Дніпропетровська, Кіровоградська, Луганська, Харківська) - понад 300 га ріллі.
Більшість фахівців, визначаючи набір характеристик, за якими окремі групи населення можна віднести до середнього класу, насамперед виділяють певний рівень доходів і володіння нерухомістю, а в останню чергу - суб'єктивну ідентифікацію себе із середнім класом.
В Україні на етапі переходу до ринкових відносин формування середнього класу регіональних агросистем (РАС) залежить від земельних власників - фермерів і селянських господарств. На основі статистичних даних визначений набір характеристик для фермерів і особистих господарств населення.
До характеристики середнього класу на селі можна залучити такі показники:
• рівень дохідності господарства (прибуток);
• рівень рентабельності;
• наявність земельних угідь, у тому числі ріллі;
• наявність переробних підприємств;
• кількість сільськогосподарської техніки;
• чисельність працюючих у господарстві - всього, з них найманих;
• ведення тваринництва;
• рівень освіти фермера.
Для пенсіонерів (49 %), працівників сільського господарства, фермерів (35 %), керівників підприємств і підприємців (39 %) мати у власності нерухомість є досить вагомою ознакою їх приналежності до середнього класу. Незважаючи на вік і стать, наявність вищої освіти є також однією з важливих характеристик їхньої належності до середнього класу. Щодо фермерів, то майже 85 % їх складу мають вищу освіту і право належати до цього класу. Можна стверджувати, що середній прошарок концентрує в собі найбільш кваліфіковану, дієздатну й активну частину основної (базової) частини суспільства. Кількість кваліфікованих працюючих у господарстві теж характеризує середній клас.
Для фермерських господарств важлива наявність засобів виробництва: техніки, тваринництва, переробних підприємств. Для ведення свого господарства фермеру необхідні інвестиції, використання яких теж характеризує рівень класності фермерства. Високу класність, або середню, як ми визначаємо, є число осіб, працюючих за трудовою угодою, а також залучених на сезонні роботи.
Тема 2. Іноземний досвід менеджменту фермерських господарств
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фермерські господарства - середовище формування середнього класу на селі“ на сторінці 3. Приємного читання.
