• економічний тип поведінки, орієнтований на ринкову форму господарювання у поєднанні із самостійністю і незалежністю, нарощуванням капіталу з інвестиційною активністю;
• соціально-психологічні установки на сімейний добробут, індивідуальний розвиток;
• політична орієнтація на демократичні принципи організації влади на загальнодержавному та місцевому рівнях;
• законослухняність у поєднанні з вимогою до держави захищати закони, права і свободи громадянина;
• престиж трудової діяльності, престиж способу життя, престиж кола спілкування.
Виходячи із системи наведених критеріїв, можна говорити лише про початок процесу формування середнього класу України у західному розумінні його кількісно-якісних показників. Погіршення характеристик життєвого рівня, загального стану суспільних відносин відразу проявляється в імпульсивному і фактично неконтрольованому процесі зростання чисельності населення, яке не бере участі у суспільно-корисному трудовому процесі, не має чітко визначеного соціального статусу.
На думку вчених-економістів нині в Україні майже 12 % загальної кількості осіб, віднесених до середнього класу не мають помітного впливу в суспільстві, оскільки потенційна соціальна база (лікарі, вчителі, науковці, кваліфіковані робітники) не затребувані суспільством на тому рівні, який міг би забезпечити їм відповідний матеріальний достаток. А сфера малого бізнесу й підприємництва охоплює лише близько 15 % чисельності усіх зайнятих у галузях економіки.
За даними різних соціологічних обстежень питома вага осіб в Україні, які ідентифікують себе із середнім класом, у загальній сукупності коливається від 32 % до 45 % населення країни. На Заході до вищого класу відносять 5-10 %; до середнього майже 70 % і до нижчого класу не більше 15-20 %. В Україні до соціальних груп, які можна віднести до середнього класу за критерієм доходів, належать: підприємці, банківські та фінансові службовці, професійні менеджери, законодавці, державні службовці високого рангу. Однак слід зробити уточнення: не за показниками "доходів", а за показниками "витрат", оскільки більшість із цих категорій повністю своїх доходів поки що не декларують.
Соціологічна й економічна наука практично не веде широких наукових досліджень з проблем формування середнього класу на селі. За 15років перетворень в аграрній сфері України селянський клас поділився за матеріальною ознакою на багатих, середнього достатку та малозабезпечених" Цьому сприяли такі фактори:
• 1. Форма власності трансформувалася з державної переважно у приватну. Селяни набули економічної незалежності, можливість самостійно розпоряджатися своїм капіталом. Приватизація землі й усвідомлення значною частиною селян себе власниками зумовили те, що в сільській місцевості частка осіб, що ідентифікується із середнім класом, на 14 % вища, ніж у містах.
• 2. Агропромисловий комплекс втратив науково-професійну основу. Внаслідок незадовільних соціально-побутових умов в село відмовляються їхати кваліфіковані спеціалісти - агрономи, інженери, зоотехніки, лікарі, вчителі. Нині майже повністю призупинена підготовка фахівців масових професій - трактористів-машиністів, операторів машинного доїння, меліораторів, слюсарів, токарів, електрогазозварювальників, мулярів, теслярів, а також інших молодших спеціалістів.
• 3. Більшість власників землі мають можливість бути незалежними господарями, відтворювати капітал, збільшувати його, передавати, бути спадкоємцем, розвивати економічні відносини. Насамперед це економічно обґрунтовані орендні відносини та законодавче регулювання питання купівлі-продажу землі. Земля має бути товаром, а не предметом наживи.
• 4. Масові порушення порядку приватизації землі та майна при визначенні чинників, критеріїв і закономірностей стратифікації сільських територій дають змогу визначити прошарки і групи, які різняться як за соціальним статусом, так і місцем в соціально-трансформаційному процесі. Руйнування тваринницьких ферм, тракторних станів і бригад, скорочення поголів'я тварин та техніки позбавили робочих місць десятки тисяч кваліфікованих робочих сільськогосподарських кадрів, перетворивши їх на безробітних. Це суттєво позначилося на статусі середнього класу.
• 5. Порушення економічних складових організації сільськогосподарського виробництва у процесі реформування призвело до небажаних наслідків: порушена спеціалізація і концентрація виробництва; горизонтальна й вертикальна інтеграція; знищені прогресивні, інтенсивні й індустріальні технології у рослинництві та тваринництві; згортають діяльність переробні підприємства - цукрові заводи, консервні, м'ясні та молочні заводи, виноробні підприємства.
• 6. Концентрація ресурсів в руках нечисленної групи сільського населення призвела до збільшення їх доходів. Зазначені процеси посилюють розшарування сільської громади, а, отже, протидіють розв'язанню проблеми бідності та становленню середнього класу. Результатом високого рівня майнового розшарування є формування соціально поляризованого суспільства, а не суспільства з потужним середнім класом.
Аналіз процесів формування класу власників, зокрема за рахунок роздержавлення колективної й державної власності та приватизації, політики доходів сільського населення, оплати праці, податкової політики, системи управління, розвитку сфери освіти, кредитної політики, дасть змогу з'ясувати, які помилки допущені в процесі трансформації і виправити їх для досягнення поставленої мети.
Основними перешкодами на шляху створення повноцінного середнього класу в аграрному секторі України є такі: низькі доходи переважної більшості сільського населення і високий ступінь економічної нерівності; відсутність дієвих механізмів інвестицій в освіту, житло, іншу соціальну інфраструктуру сільських територій; належного захисту приватної власності; відсутність будь-яких механізмів стимулювання споживання товарів національного виробництва.
Для формування середнього класу необхідно досягти рівня середньомісячної заробітної плати принаймні понад 1600 дол. У 2011 р. в Україні вона становила в 6 разів менше, ніж необхідно для становлення середнього класу. В Україні на етапі переходу до ринкових відносин формування середнього класу регіональних агросистем (РАС) значною мірою залежить від земельних власників, тобто власників фермерських і селянських господарств.
Формування середнього класу в Україні, як і подолання бідності, є гострою соціальною проблемою, яка повинна визначити стратегію економічного розвитку й соціалізації ринку праці та етапи її вирішення. Для цього необхідна обґрунтована система соціально-економічних показників, які б характеризували процес зростання середнього класу. Основним інтегральним показником, який характеризує наявність середнього класу, є рівень середньодушового доходу, прийнятий для виділення соціальної групи у середній клас. Населення з доходами нижче та на рівні прожиткового мінімуму слід віднести до бідних верств.
В аграрному секторі основним середовищем формування середнього класу є фермери та особисті господарства населення. У процесі аграрної реформи забезпечено розвиток різних форм господарювання, здійснено перерозподіл землі між сільськогосподарськими підприємствами, фермерами й особистими селянськими господарствами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фермерські господарства - середовище формування середнього класу на селі“ на сторінці 2. Приємного читання.
