Вагомим питанням подальшого розвитку сільського зеленого туризму фахівці вважають категоризацію зелених садиб. Для прикладу, у сусідній Польщі діють чіткі стандарти стосовно якості продукту сільського туризму, а господарі здійснили добровільну категоризацію садиб. Це дає змогу формувати свою ринкову нішу й працювати зі своїм сегментом споживачів.
Клієнт повинен чітко знати, які саме послуги й стандарти сервісу йому запропонують у тій чи іншій садибі. Поки що панівна більшість вітчизняних агроосель належить до першої категорії, тобто найнижчого рівня категоризації.
Уже ні в кого не викликає сумніву теза про те, що сільський зелений туризм в Україні має неабиякі перспективи для розвитку, адже українське село здатне запропонувати туристові надзвичайно розмаїтий сільський туристичний продукт:
• самобутній побут,
• величезну історико-архітектурну народну спадщину,
• екологічно чисті продукти харчування,
• мальовничі ландшафти тощо.
Двадцятирічний досвід розбудови сектора сільського туризму в Україні (від поодиноких аматорських спроб до програмно-цільової державної підтримки) дає підстави констатувати: сільський зелений туризм виступає одним із чільних пріоритетів подолання депресивності й активізації соціально-економічного розвитку сільських територій України.
Соціально-економічне значення розвитку сільського зеленого туризму в контексті сучасних пріоритетів розвитку сільських територій України полягає в тому, що він:
• стимулює розвиток тих селянських господарств, які займаються зеленим туризмом як видом підсобної діяльності;
• активізує розвиток місцевої інфраструктури;
• сприяє збуту надлишків сільськогосподарської продукції, збільшуючи додаткові прибутки селян і відрахування в місцеві бюджети;
• активізує місцевий ринок праці, підвищує зайнятість, затримує молодь на селі, зменшуючи потребу в закордонному заробітчанстві;
• слугує охороні туристичних ресурсів, насамперед збереженню етнокультурної самобутності українців і усіх громад етнічних меншин нашої держави;
• створює можливості для повноцінного змістовного відпочинку незаможної верстви людей;
• позитивно впливає на підвищення культурного рівня й екологічної свідомості мешканців села.
В останні роки питання санації депресивних аграрних територій дедалі частіше висвітлюються у контексті ширшої проблематики розвитку сільських територій. Окремі аспекти розв'язання проблем депресивних аграрних територій знайшли відображення у "Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 р." та в "Загальнодержавній програмі соціально-економічного розвитку українського села на період до 2015 р.". Зокрема, у першому із зазначених документів розвиток туризму та рекреації розглядається як один із напрямів диверсифікації економічної діяльності та зростання рівня зайнятості населення у сільській місцевості.
Загальнодержавна програма соціально-економічного розвитку українського села на період до 2015 р. містить спеціальний розділ (№ 4) "Державна підтримка розвитку депресивних територій", в якому головною метою підтримки проблемних сіл і адміністративних районів визначено подолання депресивного стану та забезпечення їх пріоритетного розвитку в межах державної регіональної політики шляхом: 1) визначення заходів подолання депресивного стану проблемних сіл та адміністративних районів; 2) визначення переліку, обсягів робіт і джерел фінансування соціальної інфраструктури сільських територій; 3) внесення доповнень до Законів України "Про стимулювання розвитку регіонів", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", "Про фермерське господарство", які забезпечували б урахування специфіки сільської місцевості при визначенні депресивних територій і сільських населених пунктів, стимулюванні їх розвитку; 4) розробка типових заходів державної підтримки вразливих категорій сільських населених пунктів і адміністративних районів, передусім тих, яким надаватиметься статус депресивних; 5) запровадження гарантій і пільг особам (сім'ям), які проживають на депресивних сільських територіях, а також тим, які будуть в установленому порядку переселятися до них з метою відродження сільськогосподарського виробництва.
Згідно з додатком до "Загальнодержавної програми соціально-економічного розвитку українського села на період до 2015 р.", на фінансування заходів, пов'язаних із розвитком агротуризму та сільського зеленого туризму, упродовж 2007-2015 рр. передбачається залучити 19,4 млн грн, з яких частка державного бюджету має становити 23,2 %, місцевих бюджетів - 10,3 % (табл. 4.1).
Таблиця 4.1. Фінансування виконання заходів, передбачених загальнодержавною програмою соціально-економічного розвитку українського села на період до 2015 р. млн грн.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент фермерських господарств» автора Горьовий В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціально-економічне значення фермерського туризму в контексті розвитку сільських територій України“ на сторінці 2. Приємного читання.
