Підвищення ефективності діяльності колективів

Менеджмент вищої освіти

Наявність певних прав та обов'язків у членів груп.

Швидкість прийняття та виконання рішень.

Механізм прийняття компромісних рішень.

Формування витрат (матеріальних, трудових, фінансових), пов'язаних з функціонуванням груп.

Шляхи формування колективу

Працездатний згуртований колектив виникає не відразу, цьому передує тривалий процес його становлення та розвитку, успіх якого визначається рядом обставин і мало залежить від того, складається колектив стихійно чи формується свідомо і цілеспрямовано.

Перш за все, мова йде про ясних і зрозумілих цілях майбутньої діяльності, відповідних внутрішнім прагненням людей, заради досягнення яких вони готові повністю або частково відмовитися від свободи рішень і вчинків та підкоритися груповій владі.

Іншою важливою умовою успішного формування колективу є наявність певних, нехай навіть незначних досягнень у процесі спільної діяльності, які наочно демонструють її явні переваги перед індивідуальною.

Ще однією умовою успіху діяльності офіційного колективу є сильний керівник або неофіційний лідер, яким люди готові підкорятися і йти за ними до поставленої мети.

Нарешті, кожен колектив повинен знайти своє місце, свою "нішу" у формальній або неформальній структурі організації, де б він міг повністю реалізувати свої цілі й можливості і не перешкоджав робити це іншим.

Початком формування офіційного колективу є рішення про створення відповідного підрозділу, належним чином оформлене юридично. Потім визначається його функціональна структура, коло обов'язків, прав і відповідальності для кожного співробітника, створюється надійна система інформування. Залученим працівникам офіційно повідомляють про цілі і завдання підрозділу його і колективу, покладають на них персональні завдання з урахуванням їх здібностей і можливостей зростання та вдосконалення, цілеспрямовано формують і підтримують сприятливий морально-психологічний клімат.

Для неофіційного колективу "днем народження" стає зазвичай якась надзвичайна подія або досягнення конкретної межі в розвитку ситуації, після чого "так більше жити не можна". Це породжує сплеск емоцій, що штовхає людей на об'єднання один з одним. Звичайно, мова йде про почуття страху, протесту, бажання захистити себе, своє становище, свій статус в організації.

Будь-які відносини між людьми починають складатися в результаті технічних контактів і спостережень, у процесі яких люди накопичують інформацію один про одного, що служить основою взаємної зацікавленості, симпатії чи, навпаки, антипатії. Симпатія – це неусвідомлеие, ірраціональне ставлення прихильності до іншої особи. Симпатизуючі один одному люди працюють більш злагоджено і ефективно.

Виникнення симпатії і антипатії обумовлено закономірностями сприйняття, ступенем збігу або розбіжності основних життєвих інтересів, цілей і цінностей (люди, природно, симпатизують тим, хто поділяє їх погляди і позиції, знаходиться поруч, спільно бере участь у вирішенні складних проблем, але навряд чи хтось буде відчувати добрі почуття до конкурентів), загальною манерою поведінки. На основі симпатії найчастіше виникають певні досить постійні відносини. Якщо колективи формуються "згори" і в основі відносин лежить примус, вони виявляться малоефективними, оскільки можуть бути "замішаними" на антипатії.

Тому в даний час в західних фірмах часто практикується спосіб створення трудових колективів, в основу якого покладено добровільний вибір партнерів з осіб, з якими людина попередньо певний час спілкувалася, в результаті чого до однієї з них виникає стійка симпатія, до інших – антипатія, до третіх – байдужість.

Сформовані симпатії і антипатії трансформуються в переваги, що відображають бажання або небажання оточуючих співпрацювати з цією особою. Вони дозволяють виділити так звані референтні групи (окремих осіб), чиї норми поведінки, погляди і інтереси приймаються як еталон поведінки, до яких більшість людей тягнеться, на які орієнтується і з якими, що найголовніше, прагне співпрацювати. Як правило, група, складена на основі особистих симпатій, працює ефективніше, ніж сформована довільно. Виділення таких особистостей або груп відбувається за допомогою різних варіантів соціографічного методу.

Після виникнення колективу проходить тривалий процес його організації або самоорганізації (якщо мова йде про неформальні колективи), що складається з декількох етапів. На першому етапі в поведінці людей переважає індивідуалізм. Вони знайомляться один з одним, спостерігають оточуючих і демонструють їм власні можливості. Цей етап завершується або здійсненням описаного вище соціометричного дослідження, або визначенням керівника. Багато хто при цьому займають вичікувальні позиції, уникають ворожості, спостерігають, аналізують.

На другому етапі відбувається зближення людей, встановлення між ними необхідних контактів та формування загальних норм поведінки, "цементуючих" колектив, а також виникають спроби встановлення пріоритетів і захоплення влади.

На третьому етапі колектив стабілізується, формуються спільні цілі і норми, налагоджується надійна співпраця, що дозволяє одержувати гарантовані результати.

Надалі із зростанням зрілості колективу, йому під силу стають все більш складні завдання, а довіра, що існує між людьми, гарне знання ними один одного в ряді випадків дозволяють йому функціонувати на принципах самоврядування. При виконанні завдання або при догляді декількох ключових фігур колектив реорганізується або розпадається.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Підвищення ефективності діяльності колективів“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Місце України в міжнародних рейтингах, що залежить під показників вищої освіти

  • Місце вищої освіти в економіці країни

  • Структура вищих навчальних закладів

  • Класифікація вищих навчальних закладів

  • Структурні підрозділи вищого навчального закладу

  • Форми навчання у вищих навчальних закладах

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Політика у сфері освіти та вищої освіти

  • Фінансування вищої освіти

  • ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Методи управління вищим навчальним закладом

  • ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

  • Функція планування

  • Функція організації

  • Функція мотивації

  • Функція контролю

  • Функції координації та регулювання

  • ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Процес прийняття рішень

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Характерні особливості конфліктів

  • СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ

  • Структура різних стилів керівництва

  • Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

  • КОМУНІКАЦІЇ

  • Міжособистісні та організаційні комунікації

  • ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

  • Характеристика управлінської майстерності

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення

  • Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах

  • Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Наукова робота в вищому навчальному закладі

  • Вища освіта і наука

  • УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі

  • Органи студентського самоврядування

  • УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти

  • Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

  • Впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі

  • ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

  • Колектив як соціальний об'єкт управління

  • Управління соціально-психологічним кліматом колективу

  • Підвищення ефективності діяльності колективів
  • МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • Різновиди інноваційної діяльності

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Програмно-апаратне забезпечення комп'ютерних інформаційних технологій

  • ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

  • Проблеми і суперечності у впровадженні дистанційного навчання у вищій школі

  • Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

  • Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  • МАРКЕТИНГ В ОСВІТІ

  • Значення маркетингу в галузі освіти

  • Кошторис і вартість освітніх послуг

  • Розробка стратегії маркетингу для навчальних закладів

  • Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.

  • Маркетингові дослідження. Аналіз і прогноз ринку надання освітніх послуг

  • Маркетингові комунікації