5. Основні методи впливу на працівників.
Демократичний стиль керівництва вимагає застосування переважно соціально-психологічних методів впливу, зокрема особистого прикладу ("Дивіться, я зробив би так-то..."), пояснення ("Це завдання краще виконати у такий спосіб"), прохання ("Зробіть, будь ласка"), переконання ("Потрібно зробити, тому що..."), звернення за порадою ("Як Ви гадаєте?", "Чи не допоможете Ви вирішити це питання?") тощо. Важливе значення має розробка чіткої системи морального та матеріального стимулювання працівників, а також дотримання етики службових відносин.
6. Ступінь орієнтації керівника на самого себе. Ця вимога демократичного стилю є, мабуть, однією з найскладніших, оскільки вимагає не тільки доброзичливого ставлення до критичних зауважень на свою адресу, а й оптимізації керівництва. Такий керівник самокритично оцінює свою діяльність, її результати, власні особистісні характеристики, швидко адаптується в умовах соціальних змін, постійно підвищує свій професійний творчий потенціал.
Авторитарному стилю керівництва притаманні прямо протилежні характеристики.
• 1. Рівень значущості для керівника плідної спільної діяльності з колективом. Така орієнтація у керівника відсутня. Всі питання життєдіяльності колективу він вирішує одноосібне. Керівник не стимулює активності, ініціативи працівників, не прислухається до їхніх побажань та пропозицій, не враховує їх знання та досвід, надаючи перевагу суто зовнішньому контролю, забезпеченню "залізної" дисципліни, демонстрації постійної вимогливост і.
• 2. Міра орієнтації керівника на налагодження міжособистісних стосунків у колективі, формування колективів.
Авторитарний керівник не надає значення встановленню психологічного контакту з окремими працівниками та колективом у цілому. Неуважно ставиться до працівників, до їхніх фахових та особистісних проблем. Вибірково формує міжособистісні стосунки, створюючи навколо себе групу найбільш "довірених" осіб, які мають певні "пільги" (детальну інформацію, отримують більш "виграшні" завдання тощо). Не сприяє формуванню колективу, соціальній адаптації працівників. Міжособистісні стосунки між працівниками та між таким керівником і колективом постійно напружені, оскільки труднощі, які виникають у роботі, кожний працівник долає окремо, без допомоги з боку інших. Психологічний клімат в колективі характеризується як несприятливий (нездоровий), що особливо помітно у випадках тяжкої та інтенсивної праці, коли в таких колективах можуть траплятися навіть психологічні зриви.
3. Спілкування з підлеглими.
Спілкування керівника з працівниками базується не на засадах рівноправності, партнерства, а на "зверхності". Керівник акцептує увагу на своїй владі над працівниками, підкреслює соціальну дистанцію. У колективі переважають офіційні та однобічні канали комунікації ("зверху донизу"), які замикаються на керівникові. Комунікація "знизу вверх" майже відсутня. Модальність висловлювань керівника, як правило, безапеляційна, категорична, часто різка, навіть брутальна, агресивна, з елементами сарказму, що спричиняє виникнення комунікативних бар'єрів. Інформація часто "дозується" у вигідному для керівника напрямку або навмисно затримується, що призводить до різного роду домислів, чуток, ситуацій невизначеності, напруженості.
4. Ступінь урахування в процесі керівництва індивідуально- психологічних особливостей працівників та соціально-психологічних характеристик освітнього колективу.
У процесі спільної діяльності та спілкування керівник надає безумовну перевагу реалізації мети цієї діяльності, не звергаючи уваги на потреби та інтереси окремих працівників ("План – понад усе"). Коли працівники намагаються заперечувати, використовує жорсткі адміністративні методи ("Зарплату отримуєте – маєте її відробити"). Практично не дбає про створення умов для професійної самореалізації та самоствердження працівників, їх фахового вдосконалення. Не враховує особливостей темпераменту та характеру працівників, можливості Їхньої психологічної сумісності в робочих групах, а також соціально- психологічних особливостей усього колективу.
5. Основні методи впливу на працівників.
Такий керівник користується, як правило, командно-наказовими методами ("Зробіть!", "Ідіть!", "Принесіть!"). Адміністративні методи впливу не доповнюються соціально-психологічними. Відсутня система морального й матеріального заохочення, порушується етика службових, відносин керівника і підлеглих.
6. Ступінь орієнтації керівника на самого себе.
Він агресивно ставиться до критичних зауважень на свою адресу, не бере їх до уваги в процесі організації діяльності. Може навіть ужити дисциплінарних санкцій стосовно тих, хто критично оцінює його діяльність та особистісні характеристики, про які він сам (як правило) надто високої думки. Такий керівник здебільшого негативно ставиться до нововведень, не орієнтований на підвищення свого фахового та творчого потенціалу.
Ліберальний стиль керівництва характеризується відсутністю чітко вираженого впливу на колектив.
• 1. Керівник не втручається в роботу працівників, дає їм можливість виконувати свої функціональні обов'язки так, як вони вважають за потрібне, не стимулює активності, ініціативи працівників, але і не вимагає звітності чи відповідальності за доручену справу. Рідко буває в колективі, оскільки займається погодженням планів з керівництвом, пошуками спонсорів тощо. Фактичне керування досить часто здійснюється його заступниками.
• 2. Керівник байдужий до налагодження міжособистісних стосунків, формування психологічного клімату в колективі, проблем соціальної адаптації працівників.
• 3. Керівник не вважає за потрібне спілкуватися з підлеглими і не звертає уваги на такі спроби підлеглих, вважаючи, що сам краще розбереться в усіх справах.
• 4. Керівник не створює умов для реалізації інтересів окремих працівників, байдужий до нововведень тощо. Водночас він або намагається не помічати поганої роботи працівників ("ліпше не зв'язуватися"), або вважає за краще самому вирішити проблему. Зрозуміло, що індивідуально-психологічні особливості працівників у цьому випадку також не беруться до уваги.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура різних стилів керівництва“ на сторінці 2. Приємного читання.
