СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ

Менеджмент вищої освіти

Отже, стиль керівництва – це система методів, прийомів, засобів, які домінують в управлінській діяльності менеджера освіти, а також індивідуальні особливості їх вибору та застосування. Усвідомлення керівником суті поняття стилю керівництва і свідомий вибір та застосування методів, прийомів, засобів, спрямованих на досягнення мети управління, є одним з резервів удосконалення стилю та оптимізації всієї діяльності менеджера освіти.

Взаємодія особистості як неповторної індивідуальності з діяльністю керівника як об'єктивно виробленою системою управлінських функцій створює індивідуальний стиль керівництва.

Ефективність здійснення керівництва управлінським персоналом значною мірою залежить від того, який стиль керівництва використовує керівний склад установ освіти. Стиль керівництва – це цілісна, відносно стійка система методів, способів, прийомів впливу керівника освітньої установи (або групи керівників) на колектив з метою виконання управлінських функцій, яка характеризується певними індивідуально- типологічними особливостями.

Слід також враховувати те, що певний стиль керівництва властивий не лише індивідуальним суб'єктам управління (директору школи, його заступнику, завідувачу районного відділу освіти), а й груповим, тобто управлінській команді освітньої установи. У такому випадку говорять не про індивідуально-психологічні, особистісні характеристики керівника, а про соціально-психологічні особливості тієї чи іншої управлінської команди, тобто ініціативного управлінського ядра будь-якої освітньої установи.

Стиль керівництва як соціально-психологічний феномен виконує важливі адаптаційні функції у процесі здійснення керівником управлінської діяльності. З одного боку, він адаптує керівництво до об'єктивних умов, в яких здійснюється діяльність керівника і функціонує колектив (соціальна функція), а з іншого – адаптує діяльність керівництва до самого керівника (психологічна функція). Інакше кажучи, стиль керівництва сприяє подоланню суперечностей між особливостями керівника та вимогами діяльності, яку він здійснює, тобто впливає на забезпечення найбільш "комфортної" взаємодії керівника з самою діяльністю, а також на успішну взаємодію з оточенням (конкретним соціумом, освітнім колективом).

Американський дослідник Лайкерт дійшов висновку, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. Причому, більш продуктивною є орієнтація на людину. Однак пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину, тобто роблять спробу створити певний інтегральний стиль керівництва.

Так, американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів, переконалися, що вона проходить у "силовому полі" між вектором "виробництво" (націленість на виробництво товарів) і вектором "людина" (націленість на гуманне ставлення до людей). Між цими векторами існують певні протиріччя: якщо прагнути всіма силами підвищити продуктивність праці, не звертаючи уваги на потреби людини, то результат буде негативним; якщо всю увагу приділити людині, то з цього також нічого доброго не вийде. Блейк і Моутон розкреслили "силове поле "на дев'ять граф за кожним з векторів і отримали своєрідну "решітку".

Така "решітка" дає можливість визначити п'ять характерних типів управлінської поведінки, яким відповідають типи менеджерів: диктатор, демократ; песиміст; маніпулятор; організатор. Кожному типу поведінки відповідає цифровий код "решітки".

Код 9:1 означає таке керівництво, яке максимально зорієнтоване на виробництво й мінімум уваги приділяє конкретним працівникам. Це жорсткий курс адміністратора, для якого результат – усе, а людина, у кращому випадку – виконавець, а по суті, ніхто. Робота за таких умов не приносить задоволення нікому. Стиль роботи жорсткого адміністратора (диктатора) – повсюдний контроль. Менеджер такого типу – поганий керівник.

Що ж являє собою керівник із абсолютно протилежним тином управлінської поведінки, яка має код 1:9?

Продуктивність праці в такого менеджера знаходиться на задньому плані, а в центр уваги ставляться людські відносини. Працівникам подобається такий підхід до справи. Користь же від цього невелика, бо керівництво має демократичні перекоси.

Звернемося до центру решітки (код 5:5). Менеджерів такого типу задовольняють успіхи середнього рівня. їхній девіз: "Не хапати зірок з неба. Характерна риса менеджерів такого типу – половинчата зацікавленість яку виробництві, так і в людях.

У лівий нижній кут "решітки" (код 1:1) слід помістити тих керівників, які ні до чого не прагнуть – ні до виробничих результатів, ні до розвитку гуманних умов виробництва. Як правило, люди з такими поглядами на керівництво (песимісти) – це або випадкові люди в менеджменті, або призначені на посади впливовими особами. Користь від них дуже мала.

Правий верхній кут "реші тки" (код 9:9) займають менеджери-організатори – найбільш продуктивний тип керівників, які максимально враховують потреби виробництва та працівників. Це свого роду ідеал менеджера, еталон сучасного управлінця, в пошуках якого провідні фірми розвинутих країн докладають чималих зусиль. Чи можна досягли цього ідеалу? Блейк і Моутон впевнені в цьому. Ключ до цього – в реальних людських потребах, у мотивації. Як емпірично довів Герцберг, успіх, визнання, раціональна організація праці й перспективи росту – основні з можливих мотивів. Якщо побудувати роботу так, щоб співробітники бачили в ній можливості самореалізації, значимість власної праці в досягненні мети, створити умови роботи, які б дозволяли їм найкращим чином використати свої можливості, то ідеал позиції 9:9 здасться не таким уже й недосяжним.

Важливою характеристикою даного типу керівника є націленість на інновації, розвиток організації. Підприємства, де діють менеджери типу 9:9, як правило, процвітають.

Існують також інші підходи до класифікації стилів управлінської діяльності. Так, одні автори виділяють позитивні та негативні стилі:

• а) бюрократичний, прогресивний, волюнтаристський;

• б) парадний, шумний, діловий;

• в) пасивний і діловий;

• г) ефективний і неефективний.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Місце України в міжнародних рейтингах, що залежить під показників вищої освіти

  • Місце вищої освіти в економіці країни

  • Структура вищих навчальних закладів

  • Класифікація вищих навчальних закладів

  • Структурні підрозділи вищого навчального закладу

  • Форми навчання у вищих навчальних закладах

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Політика у сфері освіти та вищої освіти

  • Фінансування вищої освіти

  • ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Методи управління вищим навчальним закладом

  • ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

  • Функція планування

  • Функція організації

  • Функція мотивації

  • Функція контролю

  • Функції координації та регулювання

  • ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

  • Процес прийняття рішень

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ

  • СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

  • Характерні особливості конфліктів

  • СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА В УСТАНОВАХ ОСВІТИ
  • Структура різних стилів керівництва

  • Джерела та чинники формування і вдосконалення стилю керівництва в освіті

  • КОМУНІКАЦІЇ

  • Міжособистісні та організаційні комунікації

  • ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЕРІВНИКІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

  • Характеристика управлінської майстерності

  • ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

  • Організація педагогічного процесу та методичне забезпечення

  • Управління навчальною діяльністю у вищих навчальних закладах

  • Науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу

  • НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РОБОТА В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Наукова робота в вищому навчальному закладі

  • Вища освіта і наука

  • УПРАВЛІННЯ ВИХОВНОЮ РОБОТОЮ В ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Організація виховної роботи зі студентами у вищому навчальному закладі

  • Органи студентського самоврядування

  • УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

  • Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти

  • Стратегічні завдання системи управління вищим навчальним закладом

  • Впровадження системи управління якістю у вищому навчальному закладі

  • ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ

  • Колектив як соціальний об'єкт управління

  • Управління соціально-психологічним кліматом колективу

  • Підвищення ефективності діяльності колективів

  • МЕНЕДЖМЕНТ ІННОВАЦІЙ

  • Різновиди інноваційної діяльності

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В УПРАВЛІННІ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

  • Програмно-апаратне забезпечення комп'ютерних інформаційних технологій

  • ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА

  • Проблеми і суперечності у впровадженні дистанційного навчання у вищій школі

  • Викладач-тьютор як суб'єкт дистанційного освітнього процесу

  • Провідні тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

  • МАРКЕТИНГ В ОСВІТІ

  • Значення маркетингу в галузі освіти

  • Кошторис і вартість освітніх послуг

  • Розробка стратегії маркетингу для навчальних закладів

  • Формування маркетингового комплексу для навчальних закладів "4Р": освітня послуга, ціна, розподіл, комунікації.

  • Маркетингові дослідження. Аналіз і прогноз ринку надання освітніх послуг

  • Маркетингові комунікації