Серед запропонованих варіантів відповіді на запитання "Що може сприяти підвищенню якості підготовки студентів?" серед педагогів спостерігається Консенсус щодо необхідності, в першу чергу, покращити матеріальне становите й умови роботи викладачів, а вже потім наголошують на зміні методик і технологій навчання, застосуванні нетрадиційних методів навчання у навчальному процесі. Крім того, більша частина опитаних велике значення надає розвиткові у студентів пізнавальної активності й творчого підходу до навчання.
На зниження рівня якості освіти значною мірою впливає і рівень підготовки самих викладачів. Переважна більшість останніх складається з "теоретиків", їм не вистачає практичного досвіду дослідницької, консультативної, виробничо-організаційної роботи. Ще одним фактором, що негативно впливає на якість викладання, є перевантаженість педагогів і низький рівень оплати праці, що змушує їх працювати в кількох місцях, не приділяючи належної уваги якості власної підготовки. Основою організації оплати праці науково-педагогічних працівників є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Між посадовим окладом професора і доцента існує різниця всього в 132 грн., зокрема оклад професора більший окладу доцента лише на 6,43%. Відповідно, посадовий оклад доцента більший на 14,0% від окладу старшого викладача, тобто більший на 252 грн., а посадовий оклад старшого викладача більший від окладу асистента лише на 7,53%, відповідно на 126 грн.
Зрозуміло, що такі відмінності між посадовими окладами науково- педагогічних працівників різних категорій не впливають позитивно на результати роботи викладачів. Така диференціація зарплати не сприяє захисту кандидатських та докторських дисертацій, а також отриманню вчених звань доцента і професора. Стимулювання цих досягнень має нематеріальний характер, тобто до здобуття наукових ступенів і вчених звань підштовхує лише суспільне визнання, можливість кар'єрного росту та самоствердження. Проте це є не зовсім втішним для викладача ВНЗ при недостатньому матеріальному забезпеченні.
Повертаючись до оцінювання якості освіти самими викладачами, зазначимо, що серед викладацького корпусу популярними є два заходи, які можуть сприяти підвищенню якості підготовки студентів:
• 1) підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників (45%);
• 2) індивідуалізація навчання та застосування нетрадиційних методів навчання (42%).
В цілому дані свідчать про готовність викладачів до зміни застарілих принципів у роботі й значний потенціал до реформ, впровадження новітніх технологій і методів навчання.
Стосовно інститутів, які повинні забезпечувати оцінювання якості освіти, то більша частина викладачів (56,1%) є прихильниками ринкових механізмів оцінювання, що свідчить про їх зосередження на наданні якісних освітніх послуг, які користуватимуться попитом на ринку праці. Майже рівномірно розподілились голоси на користь незалежних організацій, студентських організацій і громадськості. Найменшу підтримку отримало оцінювання якості освіти Міністерством освіти і науки України (15,1%)• Це є доказом того, що педагоги, в переважній більшості, віддають перевагу незалежним оцінюванням якості освіти.
Отже, чи не єдиною можливістю забезпечення якісної освіти є отримання повної, об'єктивної, адекватної, точної інформації про її стан. І тут важлива роль відводиться моніторингу якості освіти – відстеження на постійній основі стану об'єкта, фіксація стану і виникаючих проблем, що здійснюються на основі систематизації й опрацювання існуючих джерел інформації або на основі спеціально проведених досліджень і вимірювань. Процес забезпечення якості вищої освіти повинен бути системним і включати в себе моніторинг освітнього середовища, комплексний аналіз факторів впливу на показники якості освіти та розроблення моделей управління якістю освітніх послуг ВНЗ.
Державно-управлінські заходи щодо забезпечення якості, відтворення і передачі знань у системі вищої освіти
Модернізація управління якістю вищої освіти, пошук нових, відкритих і демократичних її моделей є важливим напрямом реформування в сфері вищої української освіти. Для досягнення цієї стратегічної мети першочерговим є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного і прогностичного супроводу управлінських рішень через моніторинг якості діяльності ВНЗ.
Якісна підготовка й перепідготовка викладацького складу вимагає від Міністерства освіти і науки України врахувати істотне розширення їх функціональних обов'язків, необхідність володіння діагностичними й дослідницькими вміннями, комп'ютерними технологіями, обгрунтованого вибору методик у співвідношенні з педагогічними або методичними завданнями й рівнем готовності студентів. До ефективного управління навчальним закладом варто залучати досвідчених менеджерів або зобов'язати увесь керівний склад вищих навчальних закладів, факультетів, лабораторій, кафедр отримувати ступені магістрів, а потім регулярно підвищувати кваліфікацію, ділитися досвідом. Без організації досліджень зовнішнього середовища, внутрішніх проблем досягти високої якості та ефективного розвитку вищих навчальних закладів неможливо. Щодо оцінювання професійної діяльності викладацького складу, то нам здається, що саме впровадження сучасних методичних підходів буде сприяти самооцінці та плануванню розвитку викладачів, більш об'єктивним рішенням у системі управління персоналом. Слід відзначити, що оцінювання результатів професійної діяльності викладачів є тільки однією складовою системи управління, яка має бути доповнена іншими складовими, щоб забезпечити комплексність та ефективність системи управління якістю вищої освіти.
Отже, нині нашому освітньому керівництву і всій академічній спільноті необхідно не лише виконувати положення Болонської декларації та подальших єропейських документів, а й постійно поширювати інформацію про важливість якісної оцінки освітньо-наукового комплексу
для сучасного розвитку країни. Саме рейтингова система оцінювання діяльності вищих навчальних закладів дозволить: виявити певні закономірності, тенденції функціонування вищої школи; інформувати суспільство про стан вищої освіти, рівень якості освітньої діяльності та підготовки фахівців, динаміку розвитку вищих навчальних закладів, їх позиціювання на ринку освітніх послуг і ринку праці; приймати адекватні управлінські рішення щодо вдосконалення системи управління якістю вищої освіти. Становлення та розвиток маркетингу в державному управлінні якістю діяльності ВНЗ сприятиме подальшому розвитку і вдосконаленню вищої освіти, враховуючи потреби сьогодення, і цим самим буде відігравати значущу роль в умовах інтеграції України до європейської спільноти.
СУТНІСТЬ КОНФЛІКТУ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент вищої освіти» автора Шоробура І.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ОСВІТИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
