Відкритокутова форма глаукоми (клонідину г/х).
Мігрень (клонідину г/х).
Абстішентннй синдром (клонідину г/х).
Нервово-психічні розлади (резерпін).
Аденома простати (α1-адрсноблокатори).
Побічна дія
При застосуванні центральних α2-агоністів адрепорецепторів частіше за все їх побічні ефекти пов'язані з сильним основним гіпотензивним ефектом (ортостатична артеріальна гіпотензія). Крім того, можливі сухість у роті, біль у привушній слинній залозі (це пов'язано зі збільшенням в'язкості слини внаслідок стимуляції α-адренорецепторів), слабкість, загальмова- ність, брадикардія, затримка рідини, головний біль, запаморочення, нудота, зниження лібідо.
Найбільш серйозним побічним ефектом метилдофи вважають ураження печінки, посилення стенокардії, розвитку гемолітичної анемії.
У період курсового лікування нейтральними агогоністами виникає звикання. При відмінішіх препаратів можливі синдром "позбавлення", клінічними проявами якого є підвищення AT до кризу (як наслідок раптового "розгальмування" симпатичних центрів); пітливість, збудження, головний біль (більш виражений у клонідину г/х). Тому препарати відміняють поступово, зменшують дозу з одночасним призначенням терапевтичних доз β-дореноблокаторів.
При застосуванні моксопідину можливі сухість у роті, головний біль, втома, запаморочення, нудота, вазодилятація.
Серйозними побічними ефектами резерпіну, обумовленими його центральною дією, є екстрапірамідні розлади, страшні сновидіння, депресія, зниження статевої потенції у чоловіків, порушення менструального циклу у жінок. При тривалому застосуванні можливі також розвиток важкого безсоння, запаморочення, паркінсонізму, виразки шлунка, брадикардії, міозу, бронхоспазму.
При застосуванні а-адреноблокаторів (крім доксазозину (кардура)) можливе виникнення запоморочення, головного болю, слабкості, нудоти, сухості в роті, зниження артеріального тиску, брадикардії.
При використанні доксазозину (кардура) найчастіше спостерігаються постуральні ефекти, запаморочення, головний біль, стомлюваність, загальне нездужання, набряки, астенія, сонливість, нудота, риніт.
Празозин, теризозин можуть викликати часте сечовипускання. При лікуванні празозином можливий розвиток "феномена першої дози" – постуральної гіпотензії з переростанням у колапс, останнє пов'язане з різким зменшенням венозного повернення крові до серця.
Після швидкої відміни β-адрепоблокаторів протягом декількох діб може розвиватись синдром "позбавлення".
При прийманні неселективних β-адреноблокаторів можливий бронхоспазм, загальна слабкість, запоморочення, серцева недостатність, проявлення ангіоспазму.
Селективні β-адреноблокатори викликають запаморочення, нудоту, блювання, відчуття жару.
Лабеталол викликає запаморочення, головний біль, запор або діарею, відчуття втоми, свербіння шкіри.
Протипоказання
Всі препарати цієї групи протипоказані при тяжкій серцевій недостатності, більшість з них – при депресії.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія на допомогу лікарю, провізору, студенту» автора Дроговоз С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антигіпертензивні засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
